Мiстер Мельдерлiнг важким поглядом провiв згорбленого Грандо, сердито подумав: 'Навiть вiри не ймеш, що 'Уестерн компанi' може випускати таке барахло'.
Пройшовши по алеї, приречений Грандо зник за поворотом.
Мiстер Мельдерлiнг зiтхнув i подався у своїх справах, ледве чутно поскрипуючи на ходу: вiн теж був робот.
ПАРI
- Лаго, я до тебе! - гукнув захеканий лаборант, зупинившись на мить у дверях.
- Бачу, що до мене, Джонi, - спокiйно вiдказав Лаго, копирсаючись в осцилографi.
- Слухай-но, Лаго, - сказав хлопець, - ти повинен мене виручити.
- Чому повинен? - пробасив робот.
- Ет, не прискiпуйся до слiв. Просто я прошу тебе.
- Це iнша рiч.
- Прошу ось про що. Ти ж граєш у шахи?
- Припустимо, - поважно зронив Лаго, навiть iнтонацiєю наслiдуючи шефа.
- I граєш на рiвнi мiжпланетного гросмейстера, - гаряче додав Джонi й вiдкинув рудого чуба.
- Припустимо.
- А я... - нiяково затнувсь Джонi, - побився, розумiєш, об заклад з людиною, Удiно з ядерного, що виграю в нього бодай одну партiю матчу.
- Матчу?
- Еге, з чотирьох партiй. Розумiєш, зiрвалося з язика.
Лаго на мить припинив роботу i здивовано подивився на людину. Тверезому мозковi робота важко було збагнути, як це можна зачинати спiрку з такими мiзерними шансами на перемогу.
- Ймовiрнiсть виграти близька в тебе до нуля, - авторитетно сказав Лаго, знову беручись до приладу. - Удiно грає досить пристойно, а ти... - не скiнчивши, робот безнадiйно махнув своєю велетенською кiнцiвкою.
- Знаю i без тебе. Не за тим я прийшов, - зiв'ялим голосом проказав Джонi. - Допоможи менi, Лаго!
- Але що менi робити, лаборанте? Може, задвiйникуватись пiд тебе i схрестити шпаги з Удiно?
У вiдповiдь Джонi пробелькотiв щось радiсне.
- Проте, загримувавшись пiд людину, - казав далi Лаго, - я наражаюся на небезпеку. Як тiльки це виявиться, шеф негайно звелить розiбрати мене на деталi. Ти знаєш - такi випадки бували, i не раз. А я не маю намiру припиняти своє iснування...
В лабораторiї запанувала тиша. Лаго зосереджено копирсався в монтажi. Джонi вiдiйшов од нього й присiв на рiг столу, меланхолiйно дивлячись у простiр.
- Але я заклав свiй двотижневий заробiток, - жалiбно сказав Джонi.
- Плакали твої грошики, - добродушно вiдзначив Лаго, протираючи екран.
У кiмнатi гусла вечiрня сутiнь. Здавалося, вона вливається у вузькi й високi, схожi на бiйницi, вiкна i розплiскується по кутках.
- Послухай! - вигукнув раптом Джонi i рвучко зiскочив на пiдлогу. Менi спала на думку одна iдея. Тобi не треба гримуватися. Ти просто прийдеш у клуб i станеш поруч з моїм стiльцем. Перш нiж зробити хiд, я простягатиму руку то до однiєї, то до другої своєї фiгури, начебто обдумуючи кращий варiант. Якщо хiд буде правильний, ти непомiтно торкнешся пiд столом моєї ноги, i я знатиму, як ходити.
Лаго вiдiрвавсь од роботи i з цiкавiстю слухав Джонi. Робот був зовсiм молодий. Йому не виповнилося й чотирьох лiт, i вiн не встиг iще засвоїти всi можливi хитрощi, на якi йдуть подеколи його творцi - люди. Окрiм того, курс пристосування до обставин читали роботам, як вiдомо, тiльки на шостому роцi їхнього життя.
- Але ж хто-небудь може помiтити? - сказав Лаго, коли Джонi замовк.
- Дурницi, - палко заперечив Джонi. - В клубi буде таке стовковисько... Ставки ростимуть, мов на дрiжджах... Ну, то як? - Джонi опустив на плече Лаго руку. - Згода?
- Коли гра?
- Сьогоднi ввечерi.
- Нi, - сказав Лаго, подумавши, - не прийду.
- Але чому?
- Зайнятий, бачиш? - робот кивнув на розкиданi нутрощi приладу. Завдання шефа.
Джонi зрозумiв, що це квола вiдмовка: як правило, шеф перевiряє виконання такого роду завдань по суботах, а сьогоднi тiльки четвер. Та Джонi знав - сперечатися з Лаго в таких випадках надаремне. Отож вiн вирiшив застосувати останнiй засiб, ризикований i суворо заборонений.
- Ось що, Лаго, - голос Джонi був вкрадливий i змовницький. - Ти хотiв би дiстати новий нейтритовий клапан для серця?
Джонi побачив, як пiсля його слiв спалахнули фотоелементи Лаго. Хапальний рух, що його зробив робот, був красномовнiший за будь-якi слова.
- Я дам тобi клапан, - вiв далi Джонi, - i про це нiхто не знатиме, але за умови, що ти зробиш менi невеличку послугу, про яку я тебе прошу. Домовились?
Лаго повiльно кивнув.
- Отже, я чекаю тебе в клубi о дев'ятiй, - сказав Джонi, причиняючи за собою дверi...
На той час, коли мали розпочати гру, клуб, як i передбачав Джонi, був переповнений.
Довкола шахового столика, поставленого серед зали, з'юрмилися люди. Переважна бiльшiсть роботiв розташувалась подалi - вони могли спостерiгати гру i з певної вiдстанi.
Джонi, на обличчi якого проступало хвилювання, кiнець кiнцем заходився розставляти фiгури. Лаборантовi пальцi дрiбно тремтiли. Його супротивник, довготелесий Удiно, спокiйнiсiнько сидiв на стiльцi, смокчучи цигарку й попихкуючи веселими кiльцями диму.
Джонi нервово позирав на годинника. Час було починати, а Лаго не з'являвся. 'Хiба забув?' - подумав Джонi й тут же вiдкинув цю думку: роботи, як вiдомо, нiколи нiчого не забувають, якщо їм спецiально не розмагнiтити блокiв пам'ятi.
Уболiвальники нетерпляче гули, чекаючи початку гри.
- Ну що ж, давай, - кинув Удiно, гасячи в попiльничцi недокурка.
Добровiльний суддя з уболiвальникiв натис на годинниковi пускову кнопку - i гра почалась.
На кожну партiю було вiдведено небагато - всього п'ятнадцять хвилин.
Спочатку Джонi якимось чудом пiдтримував позицiйну рiвновагу. Але вiн обмiрковував кожен хiд неприпустимо довго, i стрiлка його годинника невблаганно повзла до фатального прапорця. Тож нi для кого з тих, хто оточував гравцiв, не було несподiванкою, коли Джонi в уже досить хисткiй позицiї прострочив час, i йому зарахували поразку.
'Взяти себе в руки! Все ще можна виправити. Тiльки не хвилюватися'. Джонi хапливо кинув до рота й ковтнув заспокiйливу таблетку, а Удiно тим часом перевiв годинника.
Проте й таблетка не допомогла. Друга партiя скiнчилась так само, як i перша, - поразкою Джонi. Щомитi лаборант одривав погляд вiд дошки, його сповненi хворобливого блиску очi, здавалося, шукали когось мiж присутнiх.
У передостаннiй, третiй партiї Джонi досить швидко примудрився дiстати безнадiйну позицiю. Його король пiдпав пiд узгодженi удари ферзя, слона й тури супротивника. Мат здавався невiдворотним, i Джонi вже простяг був руку, щоб перевернути короля на ознаку капiтуляцiї, коли раптом хтось з уболiвальникiв боляче наступив йому на ногу. Зморщившись, Джонi пiдвiв голову, щоб вилаяти недотепу, i мало не крикнув з радощiв: поряд стояв Лаго.
Певна рiч, король Джонi вiдмовився вiд свого намiру капiтулювати, i недарма: доля змилостивилась над його величнiстю.
Уболiвальники довкола гравцiв стали тiснiше.
- Хвилюється, бiдолаха, - прошепотiв хтось iз них, гаряче дихнувши в потилицю Джонi.
I справдi, лаборант поводив себе, мов сновида, його права рука повiльно тяглася то до однiєї, то до другої фiгури, трохи не торкаючи їх. Нарештi, зважившись, Джонi робив хiд. Далi вся процедура повторювалась спочатку,
Король Джонi з вiдчайдушною смiливiстю рушив уперед, назустрiч випробуванням. Путь його була
