Новина: Ю. І. Яновський дістав премію.
Я дуже радий, що робота Ю. І. Японського перемогла.
Ю. І. Яновський справжній письменник! Справжній! Талановитий! Культурний!
Що б хотілося від Ю. І. Яновського?
Радості в творчості!
А то якось так виходить, що він (а разом із ним і література) «вистраждовує»
перемогу.
Я, грішний чоловік, думаю, що література — радість!
Говорять мені: «От Марк Твен! Якби Ви були такі, як Марк Твен!»
Марк Твен — геніальний гуморист! Преклоняюсь! Я ніколи, мабуть, не дійду до таких
висот у гумористиці, як Марк Твен!
Хвала йому!
Одного не знаю: чи усміхнувся коли-небудь негр, коли він прочитав Марка Твена?
Не знаю!
Коли усміхнувся негр, коли в нього з'явилася посмішка, така, знаєте, безпосередня, справжня, коли Марк Твен викликав радість у негра, — цілую стопи Марка Твена!
дзвінкосерйозний Малишко, або людодотепний Воскрекасенко, чи несміливо-сміливий
Смілянський, чи колючий Маківчук, чи їйбогужялюб-люприроду (а любить він таки її по-
справжньому)
Новиченко,
чи
авиколинебудьтягли
Гончаренко,
чи
недайбогхтонебудьдізнаєтьсящояспінінгіст
Вільховий,
чи
їйбогутоваришіяобов'язковопоїдуаякжеж Копиленко, чи татамдвіщучкийодинокуньчик
Дорошко, чи поїхалибачилине стрілялиякстрілялиневлучили М. Т. Рильський, чи
можеайбожеіябпоїхавтаквоноякстріляєтакбахкаєаптичкажвонахочежити П. Г. Тичина, чи
івменебуласучечкаойсучечкачорнахорошаіяїйбогумисливець О. Є. Корнійчук, айщовименіговоритеябільшефутболіст
Ю.
К.
Смолич,
чи
ойохотавонаменепродменамочить Ю. І. Яновський, чи словочестіубившістсотнайшоводну
Богдан Чалий, чи івменепесгавкаєаяжодинавменехазяїни Семен Скляренко, чи
нащоменімисливськарушницяколиятойщогреблірвав
Платон
Воронько,
чи
аможежмисливствонедужеідеологічновитримане
Микола
Руденко,
чи
австалинградемынеохотились Борис Палійчук, чи актоегознаетстреляетнестреляет М. М.
Ушаков, чи Ярославмудрийтежходивналови І. А. Кочерга, — от коли ці всі коли-небудь де-
небудь скажуть: «Остап Вишня — старий!» — І, збираючись на полювання, додадуть: «Не
турбуйте його!» — я того ж часу — візьму й помру!
«наввипередки»... Да, у «городки» (кеглі в нас звалися), та ще у «покотьола», та ще «на
ковзанах»... Ну, верхня «наввипередки», на «ковзанках» (ковзани — коньки, а «ковзанки»
— інше), «нагинати дерева» — вилізеш на вершину й нагинаєш...
Ну, що ж іще? Наше, хлоп'яче? Може, я щось і забув (і напевно!), але народ сам, самотужки не міг не розвивати своєї сили, спритності...
Тепер...
Тепер — спорт всенародне явище, організоване, обгрунтоване.
Це — ясно: народна влада, Радянська влада...
