Всі оплески, всі виклики я розумію як вимогу:
«Зроби!»
А де сили?
Як виріс наш народ, як змужнів, як звеселів, — та в кого ж знайдуться сили, хист, талант, щоб задовольнити потребу нашого замічательного народу на культуру, на
художнє слово?
А який же народ наш добрий, який увічливий, який делікатний!
Скільки ж у нього добра до всіх тих, хто хоч трішечки дає йому незвичайного, небуденного, до роздуму придатного...
І коли мені доля дала змогу хоч трішечки, хоч отакунічки дати народові
посміхнутися, — киньте всі гонорари, добра, багатства, — все киньте!
Найвищого гонорару, як веселий блиск в очах народу, — нема.
за того, хто прийшов у літературу? Офіціально? Ні!
А серцем, душею, болем моїм?
Чому? Чому такий біль у мене не тільки за «провалля» в літературі, а за особу
талановиту, за її поведінку навіть в особистому житті?..
Для літератури мало кришталевої чистоти, література — це перл у кришталях і
чистота в найчистішому.
Який жах (а може, й не так уже страшно), що я знаю особисто людей, що створили
перли нашої літератури.
Я їх бачив, з ними говорив, за одним з ними столом сидів, пив, їв, розмовляв, сміявся, жартував...
А потім читав.
— Чево ізволіте? Ямб? На скільки порцій?!
І такі єсть! Ну, бог з ними.
Ну, добре — Вишня вже єсть. Так сталося...
Життя міняється, люди інші, змінилися... «Ми вже не такі, як були...» і т. д. Все це
так. Все це вірно. А література? Я ж розумію, що ми пишемо не те і не так, як колись...
А чи шукав хтось із нас нові слова (так, так — слова!)? Нові літературні ситуації, нові
прийоми, нові навіть зап'яті?..
Ви розумієте, про що я хочу сказати!
Я вже старий, працюю в літературі тридцять літ! — але я прагну, хочу, — до болю
хочу! — сказати якесь таке слово і в якійсь такій новій ситуації, щоб і ми, письменники, не
пасли задніх у нашому житті...
От! Перетворення природи... Не буде пустель, пісків, чорних бур! Ліси... Дерева...
Ставки...
А в літературі? Хіба в літературі нема пустель, нема байраків, чорних бур, суховію?
А чому ж ми не беремося (рішуче!) за насадження нових дубів у літературі?
Не думайте, що я не бачу різниці між лісом і літературою! Бачу!
Але для того, щоб щось посадити чи посіяти, треба бур'яни виполоти... Полоти
треба!
А ми хіба за це взялися?
От сидить у літературі якийсь будяк N. приміром.
Він розрісся, вкоренився, такий собі аж ніби хороший, — а по-справжньому: росте, висмоктує з літератури соки, а для літератури ніякої з нього користі.
