Матвій і засмаглий розпалили сигари.
Сивий узяв паузу.
— Хочу попередити, маестро, що я людина образного мовлення.
Яків підніс до губ бомбілью і ковтнув мате. Гіркота скувала рот.
— Ви ніколи не бачили Ніл? — спитав чоловік.
— Ні.
— Велична ріка. По ній пливуть чайки, галери, гондоли, вітрильники... І всі вони
пливуть на північ, тому що Ніл тече на північ. Усі човни пливуть на північ, у царство
забуття. Усі дбають про човен, поки він пливе, але ніхто не дивиться на воду. Ви
розумієте, до чого я?
Засмаглий пригубив мате.
Яків кивнув.
— Ми пропонуємо щедру винагороду за наше замовлення і повинні мати певність, що
наші інвестиції безпомилкові. Щоб світильник горів, потрібен хтось, хто підливатиме олію.
Чи приймаєте ви нашу пропозицію?
— Приймаю.
— За який час ви беретеся виконати наше замовлення?
— Рік — це нормальний період для симфонії.
— Гаразд. Рік нас влаштовує. Олійник приїде за місяць від сьогодні.
ЧОЛОВІК витягнув із внутрішньої кишені піджака конверт і поклав на стіл.
— За угоду, — сказав Яків і ковтнув ще їхнього нестямно гіркого мате.
V
Філософський камінь і феміністичний дискурс
Adagio (спокійно)
1.
У сімнадцять років в оточенні Майї відбувалися дивні речі.
Її подруга Свєта завагітніла і народила. Її подруга Наташа закохалася у соліста дезметал
гурту і підсіла на трамадол. Майя потоваришувала з єврейкою Женею.
Женя одягалася у ретро і вела «богемне» життя: палила, любила вино і курила на ніч
марихуану для поліпшення перистальтики, Женя носила їй книжки з езотерики, втягувала
в розмови про вічне і демонструвала обізнаність у незвіданому.
Якось у Луганськ приїжджав Сергій Ромасенко, відомий як Іскрірамс, а згодом — Майстер
Вішну. Женя не пояснила, куди вони йдуть, лиш попередила, що треба буде залишитися
на ніч.
Діла відбувалася в дитсадку на краю спального району. Поночі вони з Женею блукали по
району, хлопці напідпитку показували рукою, куди йти.
«Модерн токінґ», які ревіли на півдитсадка, викликали у Май'і низку запитань. Женя
порадила віддатися потокові досвіду.
Іскрірамівці задрапірували клас рожевими тканинами, вікна затулили матрацами.
Світилися гірлянди і пахло сандалом. Люди лежали на матах, на табуретах сиділи дівчата
в срібних та золотих трико. Женя пояснила, що срібний і золотий допомагають «тримати
простір». Женя кивнула в бік молодого чоловіка, що сидів між букетів з квітами. Його очі
слідкували за танцем двох дівчат — у срібному і золотому. Поставили «Ласковьій май».
Кімната дитсадка вже не була кімнатою дитсадка. Люди по одному приєднувалися до
танцівниць. Майї стало соромно. Женя роззулася і теж пішла на матраци танцювати.
Від сили відчуттів Майї хотілося плакати. Майя розридалася. Вона встала і підійшла до
Іскрірамса.
— Я ненавиджу свою матір, — сказала вона, дивлячись йому в очі.
