тягнулася процесія трансерів. Перед очима мигтіли футболки із зображенням грибів,
ельфів та інопланетян з косяком, які показують всім «фак».
Вони вийшли на галявину, завішану флуоресцентною павутиною і спіралями ДНК. — На, —
сказав Едік. — Глотай. Грибов не удалось пробить, нашлись марки.
Майя розжувала марку і сіла біля вогню. Біль у грудях просив її уваги, а вона лиш заганяла
його глибше.
— Меня торкает, — сказала вона. — Слышите, ей! Меня торкает.
Майя розридалася над своєю нікчемністю.
— Всегда и всех любить, всегда и всех любить, всегда и всех... — шепотіла вона.
Далі вона просила: показуй ще, Господи, показуй, яка я. Показуй, щоб знала, як жити.
А ще далі голосила: ой, не показуй, Боженька, що буде, ой, не показуй, а то страшно, страшно дивитись, ой, як страшно.
А потім молилась пресвятим угодникам, каялась і просила заступитись.
4.
Після тріпу Майя перейшла на think positive. У житті нічого страшного статись не може, тому що це просто реалістичний сон, bad trip космічної свідомості, її попустить, і вона
розкинеться на цілий всесвіт. Ом, ом, ом.
Вона знайшла роботу. їй запропонували бути ведучою на телебаченні.
Під осінь Майю стало закривати. Дощі, депресії, голе місто. На її заяву про звільнення
редактор запропонувала підвищення. Майя погодилася і невдовзі стала знаменитістю. Її
зарплатня виросла. Її нагребло дужче, і вона вночі втекла з Луганська у Київ, аби більше
не повертатися.
Вона взяла кредит, відкрила бюро психодизайну. Розширила штат, відкрила йоґа-студію і
потрапила в течію.
їй робили компліменти. На неї задивлялися на вулиці.
Коли їй стукнуло двадцять вісім, Майя вирішила, що вона лесбійка, і мала один
лесбійський досвід.
їй і далі давали двадцять. Майя змінила діловий гардероб на потерті джинси і маєчки, взувала кеди за сімсот баксів і ходила на концерти легенд ейсид-хаусу.
Іноді вона курила марихуану, щоб як слід подрочити. Іноді замовляла сальвію-
«двадцятку».
Ъй захотілось поїхати з Києва. Думала переїхати до Львова. Коли вона слухала
«Піккардійську терцію», на очі наверталися сльози.
6.
Коли вона зібралася продавати бізнес і їхати до Львова, їй прийшло замовлення на
оформлення чилауту в невеликій, але заможній студії звукозапису. Майя вирішила, що це
буде її останнє замовлення у Києві, і поїхала на об'єкт вивчати ситуацію.
і нa студії вона помітила франта з пощербленим обличчям. «Немає гіршого на світі, ніж
запхатись у людину з такою шкірою», — подумала вона.
Наступного дня вона шукала нагоди зустрітися з ним. Під вечір він сам зайшов у чилаут
випити кави. Вони розговорилися.
Франт виявився композитором і музикантом, тимчасово працював на студії
звукорежисером. Його звали Яків. Яків Горах-Євлампія. Він був зі Львова. Він спитав, чим
вона займалась до цієї роботи.
— Вела прогноз погоди, — відповіла Майя. Франт сів за рояль і награв мелодію, від
якої
н неї стиснулося горло.
— Упізнаєш? — спитав він.
