У комині вив вітер.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
IX
Золота чайка перепливає безодню
Allegretto
(рухливо)
1.
Богус застав Якова в зимовому саду за роялем. За вікном щойно бралося сіріти, але великі
вікна давали досить світла, щоб опредметити терасу.
— Вітаю, маестро! — озвався Богус. — Дівчата казали, що ви підіймаєтесь рано.
— Вітаю, — сказав Яків, не відриваючись від клавіш.
— Шнітке? — спитав Богус.
— Сильвестров.
— Концерт для фортепіано та віолончелі?
— «Мета музика».
— «Метамузика»... Хм...
Богус поставив на вогонь каву.
— Маестро, я так розумію, у вас виникли проблеми з виконанням замовлення? Ви
турбуєте великих отців. Високе дерево низько гнеться, маестро. Ви не забули історію про
Ніл?
Богус назвав кілька імен.
Яків припинив грати на фортепіано і повернувся до Богуса.
— Ви знаєте, Богусе, я теж людина образного мовлення. Якось раніше було соромно в
цьому признатись, а при вас — ні. Так от. Богусе, ви бачили Гімалаї?
Ні.
— Величні гори. Один олігарх вирішив дізнатися, в чому ж великий секрет життя. Він
зібрав великий почет із джипів, коней, колісниць і рушив у Гімалаї, шукати мудреця, який
знав відповідь. Мудрець жив на вершині високої гори, далеко в Гімалаях. По дорозі почет
олігарха падав у глибокі ущелини, їх шматували дикі звірі, вони тонули на переправах
через гірські ріки. Але олігарх не здавався. Коли біля нього нікого не залишилося, він
пішов далі сам. Його мобілка сіла, його паспорт розкис, а кредитну картку вирвало з рук
вітром. Нарешті він дійшов до печери, в якій жив відлюдник.
— Он як.
— Так. Отже, олігарх спитав у відлюдника: «О достойний! Скажи мені, в чому великий
секрет життя?» Відлюдник оцінив зусилля вельможі і відказав: «Я розповім тобі, в чому
великий секрет життя. Слухай уважно. Секрет життя в тому, що життя — це ріка». Олігарх
подивився навколо, чим би кинути у відлюдника, щоб одразу прибити, але той жив бідно
і в печері нічого не було. Тоді олігарх закричав у гніві:
— Я втратив усіх своїх слуг, усі мої джипи і колісниці залишились на дні глибоких
ущелин! Мій телефон сів, мій паспорт розкис на гівно, перепрошую, мою кредитну картку
здуло вітром! І я пройшов стільки кілометрів, щоби почути, що життя — це ріка?
Відлюдник оцінив самовладання олігарха і сказав:
— Добре. Добре, ти переконав мене, ти — достойний. Я розкрию тобі справжню
таємницю життя. Життя — це не просто ріка. Це дуже велика ріка.
— Привіт темним отцям! — Яків грюкнув кришкою рояля, встав і пішов у кабінет.
Майя вже поралась біля столу, нарізаючи хліб на тости найдовшим ножем у домі, і Богус
задивився на блиск його леза.
— А де ж наш Іван? — поцікавився Богус у Майї. — Учора я не бачив його до вечері.
