Майє, скажіть, Яків любить свого брата? А Іван — він малює?
2.
— Милий МІЙ композиторе, ти видаєшся розбитим, як стара барабанна паличка. Дозволь
тебе приголубити...
— Не чіпай. Жертви твоїх ніжностей не спали цілу ніч. Навіщо ти з Матвієм так
учинила?
Йоланта всміхнулася і розправила волосся.
— Він би нам тільки заважав.
— Що ти верзеш...
— Він би не заспокоївся, поки не досяг мети. Мені не подобається таке ставлення. Він
би набридав. Він страшенно нав'язливий. А ще він би заважав нам.
— Вам?
— Ні. Нам. А твоя увага, композиторе, повинна бути у творчості, у божественних
звагах. Я зроблю все, щоб ніхто не відволікав тебе.
— Не забагато береш на себе?
— Жінка мусить турбуватися про земне, аби чоловік міг прориватись у небеса,
— Як заманливо. Чому в тебе ця посмішка?
— Не знаю, композиторе. Може, у тебе (-: здогадки?
— Ось, тримай. Лекція перша. І не усміхайся так.
3.
О третій дня біля будинку загуркотіла машина. З базару повернулися Матвій і Богус.
— Що це таке? — спитав Яків, вказуючи на третього персонажа, котрий зайшов на
веранду разом з Матвієм і Богусом.
— Пане маестро! Ми з вашим братом заїхали на ринок — на Краківський. Там я
виконав усі покладені на мене панною Яною повноваження. Його звати Месьє. І він
повністю ваш.
У коридорі сидів дорослий чорний пудель. Через брак такту він завалився боком,
виставивши привселюдно докази того, що він справді пес.
— Який пудельок класненький, — сказала Яна. — На-на-на!
Пудель підбіг до неї і вперся мордою між ніг.
— Дякую за уважність до моїх гостей, пане Богусе. Але чому пудель? — спитав Яків.
— Так, пане, це хороше запитання. Я запитував себе: «Може, нам потрібен
ротвейлер? Ні, це не може бути ротвейлер. Тоді, може це ризеншнауцер? Ні, це не може
бути ризеншнауцер. Може, це вівчарка?..»
«Месьє» — подумки повторив Яків.
4.
За столом зібралися всі: Богус, Матвій, Іван, Яків, Майя, Іра, Яна і Йоланта. Йоланта за-
питувала, кому ще рагу, і докладала салату. Богус попросив дві порції. Матвій з'їв три.
У
Рагу в Йоланти вдалося в язким, перченим, духмяним. Воно стікало соками розпашілої
розкішниці.
Майя відварила рис для себе.
5.
Коли за столом запанував ситий дух, озвалася Майя, пантера із зеленими очима.
— Пане Богусе, що ви думаєте про кінець світу? Найближча дата — це дві тисячі
дванадцятий, рік вашого чемпіонату. Адже гра в м'яч пішла від майянців.
— Так, це була ритуальна гра, гра-містерія. Грали двадцять гравців, по кількості богів у
пантеоні. Вони жбурляли одне одному важку каучукову кулю. Майяський Всесвіт лежить
