будинок пройшли капореджіме. Зараз північ. Отже, мій консільйорі, розкажи своєму донові те, що всі вже відомо.
Хейген тихо відповів:
— Матінці я не сказав нічого. Коли ви зайшли, я якраз збирався піти до вас, розбудити і все розповісти. Оце б зараз я пішов до вас.
Дон Корлеоне зауважив непроникно:
— Але мусив спершу випити.
— Так.
— Ну що ж, ти вже вихилив свою чарку. Можеш говорити. — В його голосі відчувався ледь помітний докір Хейгенові за нерішучість.
— На шосе підстрелили Сонні, — сказав Хейген. — На смерть.
Дон Корлеоне змарнів. На якусь мить його залізна воля залишила його, а на обличчі позначилася вся його теперішня кволість. Але наступної миті він уже опанував себе.
Дон склав долоні на столі й подивився Томові просто в очі.
— Розкажи мені все, як сталося. — А потім підніс руку: — Ні, почекай, поки надійдуть Клеменца й Тессіо, щоб не повторювати ще раз.
Невдовзі до кімнати зайшли обидва капореджіме в супроводі охоронця. Вони відразу побачили, що дон уже знає про смерть сина, бо він підвівся, щоб привітати їх. На правах давніх друзів обидва капореджіме обнялися з доном. Потім Хейген усім налив ганусівки, всі випили, і він розповів про події цієї ночі.
Під кінець дон лише спитав:
— Це точно, що мого сина вбито?
— Так, — відказав Клеменца — охоронці були з загону Сантіно, але дібрані мною. Я розпитав їх, коли вони приїхали до мене додому. Вони бачили тіло під ліхтарями біля будки митника. Сонні не може бути живий при тих ранах, що бачили охоронці. Вони за свої слова відповідають життям.
Дон Корлеоне сприйняв цей остаточний вирок, нічим не виявивши своїх почуттів, хіба що кілька секунд сидів мовчки А тоді сказав:
— Хай жодного з вас не зачіпає ця подія. Не замишляйте нічого, щоб помститися, не намагайтеся вистежити вбивць мого сина без моєї прямої на те вказівки. Без мого особистого наказу не чиніть жодного ворожого акту проти п'яти «родин». До похорону мого сина наша «родина» припиняє будь-яку діяльність. Потім ми зберемося й вирішимо, що робити. А сьогодні зробимо все, що можемо, для мого сина, треба поховати Сантіно як християнина. Мої друзі залагодять усе з поліцією й іншими властями. Клеменца, ти весь час перебуватимеш при мені як мій охоронець, ти і люди твого загону. Тессіо — ти охоронятимеш інших членів моєї родини. Томе, подзвони Амеріго Бонасера й скажи йому, що сьогодні ввечері мені будуть потрібні його послуги. Хай чекає на мене в своєму закладі. Через годину, а можливо, й через дві або три. Чи всі усе зрозуміли?
Всі кивнули головами. Дон Корлеоне додав:
— Клеменца, підготуй людей, машини й чекай на мене, готовий за кілька хвилин. Томе, ти все робив правильно. Я хочу, щоб на ранок Констанція була з матір'ю. Влаштуй, щоб вони з чоловіком переїхали в один з наших будинків. Хай Сандрині приятельки прийдуть до неї в будинок і побудуть з нею. Моя дружина також піде до неї, коли я переговорю з нею. Моя дружина повідомить її про нещастя, і жінки домовляться про месу та молебень за його душу.
Дон підвівся з шкіряного крісла. Всі підвелися слідом за ним, і Клеменца й Тессіо знов обняли його. Хейген відчинив двері, дон затримався на порозі, щоб глянути на консільйорі. А потім, доторкнувшись долонею до Томової щоки, нашвидку пригорнув його й сказав італійською.
— Ти добрий син. Ти втішив мене.
І тим самим дон сказав Хейгенові, що той діяв правильно в цій жахливій ситуації. Дон піднявся в спальню, щоб розповісти дружині. І саме в цей момент Хейген і подзвонив Бонасера, нагадуючи, що той ще не сплатив свій борг донові Корлеоне.
КНИГА П'ЯТА
Розділ 20
Смерть Сантіно Корлеоне, немов кинутий у воду камін розкотила хвилі по злочинному світу Сполучених Штатів. І коли стало відомо, що дон Корлеоне встав з ліжка, щоб перебрати керівництво справами «родини», коли шпиги донесли з похорону, що дон, здається, цілком видужав, глави п'яти «родин» повели шалену підготовку до оборони в нещадній кривавій війні, яка мала неминуче розгорітися. Ніхто не тішив себе тим, що можна буде легко розправити з доном Корлеоне. Хоча дон і зазнав невдач останнім часом, але він був людиною, що за свою кар'єру припустила дуже небагатьох помилок і з кожної зробила для себе і належний висновок.
Лише Хейген здогадувався про справжні наміри дона й не був здивований, коли дон надіслав емісарів до п'яти «роди з пропозицією миру. І не тільки пропозицією миру, але запрошенням до наради всіх «родин» міста за участю «родин» з усієї країни. Оскільки нью-йоркські «родини» найсильніші в Сполучених Штатах, то зрозуміло, що від їхнього добробуту значною мірою залежало процвітання усього злочинного світу.
Спочатку боялися вірити. А чи не підготував дон Корлеоне якоїсь пастки? Чи не Хоче він завести своїх ворогів оману? Чи часом не готує він масового вбивства, щоб помститися за сина? Але дон Корлеоне швидко довів, що має щирі наміри. Він не лише запросив на нараду всі «родини» Америки, але не робив нічого, щоб продовжувати війну й навіть не шукав спільників. А потім зробив рішучий крок, яким запевнив усіх у щирості своїх намірів і гарант вав безпеку для всіх учасників наради. Він удався до послуг «родини» Боккікйо.
«Родина» Боккікйо була єдиною в своєму роді. Колись особливо запекла войовнича галузка сицилійської мафії — «родина» тепер перетворилася в Америці на знаряддя миру. Група людей, що свого часу добувала гроші відчайдушно хоробрістю й диявольською жорстокістю, тепер заробляли майже святим способом. Великою перевагою «родини» Боккікйо була щільно виплетена мережа кревних зв'язків; родова вірність стосунків у цій «родині» була надзвичайною навіть для суспільства, в якому й так відданість родича шанується більше, ніж вірність дружині.
Боккікйо зберегли родинні зв'язки аж до четвертого коліна. Колись їхня родина налічувала двісті чоловік і займалася млинарством у своєму закутку Південної Сицилії. Прибутки родина мала з чотирьох чи п'яти млинів, які хоч і не були спільною власністю, однак давали працю, хліб і якийсь мінімальний достаток членам родини. І цього разом з шлюбами між членами їхнього роду було досить щоб вони одностайно виступали проти всіх ворогів.
У тій місцевості ніхто не міг збудувати ані млина, ані греблі, щоб конкурувати з ними. Колись один заможний магнат хотів спорудити млин для власних потреб. Млин згорів. Він викликав карабінерів та представників вищої влади, і ті заарештували трьох чоловіків з родини Боккікйо. Ще до судового розгляду зайнявся й згорів як свічка весь маєток магната. Звинувачення було знято. Через кілька місяців після цього випадку один високопоставлений італійський прибув на Сицилію й запропонував розв’язати проблему постійної нестачі води на цьому острові,спорудивши величезну греблю. За інженерами, що прибули з Рима, щоб провести необхідні дослідження, стежили всі місцеві жителі з жорстокими обличчями — це були люди з клану Боккікйо. Власті спорудили в тій місцевості спеціальні бараки і поселили в них загони поліції.
Здавалося, ніщо не могло стати на заваді будівництву греблі. В Палермо вже вивантажили машини і матеріали. Але на цьому все й зупинилося. Родина Боккікйо зв'язалася з іншими ватажками мафії й заручилася їхньою підтримкою. Важкі машини поламали, що легше — порозкрадали. А депутати мафії в італійському парламенті розпочали кампанію, проти ініціаторів цього проекту. Так тривало років; тим часом до влади прийшов Муссоліні. Диктатор наказав побудувати греблю. Наказ не виконувався. Диктатор знав, що мафія може створити загрозу його правлінню, перебравши владу на місцях до своїх рук. Він дав відповідні повноваження високопоставленому керівникові поліції і той швидко розв'язав проблему, кидаючи в тюрми запроторюючи на острови, де були розташовані концентраційні табори, всіх підряд. За кілька років він підірвав владу мафії, арештовуючи всіх запідозрених у зв’язках з мафією. Але в той спосіб зруйнував також багато ні в чому не винних родин.
Хейген тихо відповів:
— Матінці я не сказав нічого. Коли ви зайшли, я якраз збирався піти до вас, розбудити і все розповісти. Оце б зараз я пішов до вас.
Дон Корлеоне зауважив непроникно:
— Але мусив спершу випити.
— Так.
— Ну що ж, ти вже вихилив свою чарку. Можеш говорити. — В його голосі відчувався ледь помітний докір Хейгенові за нерішучість.
— На шосе підстрелили Сонні, — сказав Хейген. — На смерть.
Дон Корлеоне змарнів. На якусь мить його залізна воля залишила його, а на обличчі позначилася вся його теперішня кволість. Але наступної миті він уже опанував себе.
Дон склав долоні на столі й подивився Томові просто в очі.
— Розкажи мені все, як сталося. — А потім підніс руку: — Ні, почекай, поки надійдуть Клеменца й Тессіо, щоб не повторювати ще раз.
Невдовзі до кімнати зайшли обидва капореджіме в супроводі охоронця. Вони відразу побачили, що дон уже знає про смерть сина, бо він підвівся, щоб привітати їх. На правах давніх друзів обидва капореджіме обнялися з доном. Потім Хейген усім налив ганусівки, всі випили, і він розповів про події цієї ночі.
Під кінець дон лише спитав:
— Це точно, що мого сина вбито?
— Так, — відказав Клеменца — охоронці були з загону Сантіно, але дібрані мною. Я розпитав їх, коли вони приїхали до мене додому. Вони бачили тіло під ліхтарями біля будки митника. Сонні не може бути живий при тих ранах, що бачили охоронці. Вони за свої слова відповідають життям.
Дон Корлеоне сприйняв цей остаточний вирок, нічим не виявивши своїх почуттів, хіба що кілька секунд сидів мовчки А тоді сказав:
— Хай жодного з вас не зачіпає ця подія. Не замишляйте нічого, щоб помститися, не намагайтеся вистежити вбивць мого сина без моєї прямої на те вказівки. Без мого особистого наказу не чиніть жодного ворожого акту проти п'яти «родин». До похорону мого сина наша «родина» припиняє будь-яку діяльність. Потім ми зберемося й вирішимо, що робити. А сьогодні зробимо все, що можемо, для мого сина, треба поховати Сантіно як християнина. Мої друзі залагодять усе з поліцією й іншими властями. Клеменца, ти весь час перебуватимеш при мені як мій охоронець, ти і люди твого загону. Тессіо — ти охоронятимеш інших членів моєї родини. Томе, подзвони Амеріго Бонасера й скажи йому, що сьогодні ввечері мені будуть потрібні його послуги. Хай чекає на мене в своєму закладі. Через годину, а можливо, й через дві або три. Чи всі усе зрозуміли?
Всі кивнули головами. Дон Корлеоне додав:
— Клеменца, підготуй людей, машини й чекай на мене, готовий за кілька хвилин. Томе, ти все робив правильно. Я хочу, щоб на ранок Констанція була з матір'ю. Влаштуй, щоб вони з чоловіком переїхали в один з наших будинків. Хай Сандрині приятельки прийдуть до неї в будинок і побудуть з нею. Моя дружина також піде до неї, коли я переговорю з нею. Моя дружина повідомить її про нещастя, і жінки домовляться про месу та молебень за його душу.
Дон підвівся з шкіряного крісла. Всі підвелися слідом за ним, і Клеменца й Тессіо знов обняли його. Хейген відчинив двері, дон затримався на порозі, щоб глянути на консільйорі. А потім, доторкнувшись долонею до Томової щоки, нашвидку пригорнув його й сказав італійською.
— Ти добрий син. Ти втішив мене.
І тим самим дон сказав Хейгенові, що той діяв правильно в цій жахливій ситуації. Дон піднявся в спальню, щоб розповісти дружині. І саме в цей момент Хейген і подзвонив Бонасера, нагадуючи, що той ще не сплатив свій борг донові Корлеоне.
КНИГА П'ЯТА
Розділ 20
Смерть Сантіно Корлеоне, немов кинутий у воду камін розкотила хвилі по злочинному світу Сполучених Штатів. І коли стало відомо, що дон Корлеоне встав з ліжка, щоб перебрати керівництво справами «родини», коли шпиги донесли з похорону, що дон, здається, цілком видужав, глави п'яти «родин» повели шалену підготовку до оборони в нещадній кривавій війні, яка мала неминуче розгорітися. Ніхто не тішив себе тим, що можна буде легко розправити з доном Корлеоне. Хоча дон і зазнав невдач останнім часом, але він був людиною, що за свою кар'єру припустила дуже небагатьох помилок і з кожної зробила для себе і належний висновок.
Лише Хейген здогадувався про справжні наміри дона й не був здивований, коли дон надіслав емісарів до п'яти «роди з пропозицією миру. І не тільки пропозицією миру, але запрошенням до наради всіх «родин» міста за участю «родин» з усієї країни. Оскільки нью-йоркські «родини» найсильніші в Сполучених Штатах, то зрозуміло, що від їхнього добробуту значною мірою залежало процвітання усього злочинного світу.
Спочатку боялися вірити. А чи не підготував дон Корлеоне якоїсь пастки? Чи не Хоче він завести своїх ворогів оману? Чи часом не готує він масового вбивства, щоб помститися за сина? Але дон Корлеоне швидко довів, що має щирі наміри. Він не лише запросив на нараду всі «родини» Америки, але не робив нічого, щоб продовжувати війну й навіть не шукав спільників. А потім зробив рішучий крок, яким запевнив усіх у щирості своїх намірів і гарант вав безпеку для всіх учасників наради. Він удався до послуг «родини» Боккікйо.
«Родина» Боккікйо була єдиною в своєму роді. Колись особливо запекла войовнича галузка сицилійської мафії — «родина» тепер перетворилася в Америці на знаряддя миру. Група людей, що свого часу добувала гроші відчайдушно хоробрістю й диявольською жорстокістю, тепер заробляли майже святим способом. Великою перевагою «родини» Боккікйо була щільно виплетена мережа кревних зв'язків; родова вірність стосунків у цій «родині» була надзвичайною навіть для суспільства, в якому й так відданість родича шанується більше, ніж вірність дружині.
Боккікйо зберегли родинні зв'язки аж до четвертого коліна. Колись їхня родина налічувала двісті чоловік і займалася млинарством у своєму закутку Південної Сицилії. Прибутки родина мала з чотирьох чи п'яти млинів, які хоч і не були спільною власністю, однак давали працю, хліб і якийсь мінімальний достаток членам родини. І цього разом з шлюбами між членами їхнього роду було досить щоб вони одностайно виступали проти всіх ворогів.
У тій місцевості ніхто не міг збудувати ані млина, ані греблі, щоб конкурувати з ними. Колись один заможний магнат хотів спорудити млин для власних потреб. Млин згорів. Він викликав карабінерів та представників вищої влади, і ті заарештували трьох чоловіків з родини Боккікйо. Ще до судового розгляду зайнявся й згорів як свічка весь маєток магната. Звинувачення було знято. Через кілька місяців після цього випадку один високопоставлений італійський прибув на Сицилію й запропонував розв’язати проблему постійної нестачі води на цьому острові,спорудивши величезну греблю. За інженерами, що прибули з Рима, щоб провести необхідні дослідження, стежили всі місцеві жителі з жорстокими обличчями — це були люди з клану Боккікйо. Власті спорудили в тій місцевості спеціальні бараки і поселили в них загони поліції.
Здавалося, ніщо не могло стати на заваді будівництву греблі. В Палермо вже вивантажили машини і матеріали. Але на цьому все й зупинилося. Родина Боккікйо зв'язалася з іншими ватажками мафії й заручилася їхньою підтримкою. Важкі машини поламали, що легше — порозкрадали. А депутати мафії в італійському парламенті розпочали кампанію, проти ініціаторів цього проекту. Так тривало років; тим часом до влади прийшов Муссоліні. Диктатор наказав побудувати греблю. Наказ не виконувався. Диктатор знав, що мафія може створити загрозу його правлінню, перебравши владу на місцях до своїх рук. Він дав відповідні повноваження високопоставленому керівникові поліції і той швидко розв'язав проблему, кидаючи в тюрми запроторюючи на острови, де були розташовані концентраційні табори, всіх підряд. За кілька років він підірвав владу мафії, арештовуючи всіх запідозрених у зв’язках з мафією. Але в той спосіб зруйнував також багато ні в чому не винних родин.
Вы читаете Хрещений Батько
