— Я вже втрачаю надію… Проте в даному разі я промовчала б, адже, скажімо, позначення координат наводить на думку про можливість переходу до просторів іншого виміру, а саме поняття простору може відкрити шляхи до подальшого застосування добре розвинених моделей. А от щодо дискретності..? Втім пропоную все ж не дуже відволікатися. — У мене немає слів… хіба що стосовно «дискретності і евклідовості». Згадайте підрозд. 3.3.5 та, власне, і всі попередні обговорення щодо «міри істинності», яка може ж бути не тільки дискретною, а простір — не тільки евклідовим. Перехід до «просторів іншого виміру» зразу ж проілюструємо разом із читачем, виписавши аналогічно до формули (2) умову істинності для форми, але вже безпосередньо за таблицею істинності, наведеною на рис. 2. Неважко переконатися, що коли форма дорівнює 1 (істина), простір стає п’ятивимірним і вектори факторів (змінних), що визначають «точки» істинності, набирають вигляду: сS(0,0,1,1,1); пS(0,1,0,0,1): рS(1,1,0,1,1). (3) Більш того… та поки що досить, з огляду на останнє зауваження Іри. Тепер повернімося до поняття і-інверсії і АКЕ (згадайте попередні підрозділи). Варто зауважити, що застосування цих понять у деяких випадках потрібно було б уточнити, але згідно з основним задумом книги я залишу це читачеві. Гадаю, він уже помітив, що у виразах (2) і (3) змінні («вектори») (?) мають різну кількість одиниць, тобто коли вважати (а саме це завжди й малось на увазі), що одиниця символізує істинність того чи іншого стану (тут — розпаду чи стабільності) у даній догмі інтерпретацій, то «вектори» по-різному усталені відносно такої ознаки. Оскільки положення це дуже важливе, розглянемо його докладніше. Згідно з таблицею істинності (див. рис. 2) істинність чи хибність вихідної форми визначається відповідними значеннями її змінних. Читач (логік): — Я взагалі не розумію, про які значення істинності для змінних (факторів) може йтися, якщо вони є поняттями, а значення істинності має сенс лише для суджень? — Ми вже про це говорили, але у зв’язку з важливістю питання поглянемо на нього «з іншого боку». Справді, у логіці (див., наприклад, [10]): «Поняття — одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки». «Судження — це форма мислення, у якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв’язок між предметом та його властивостями чи відношенням між предметами». Як бачимо, і поняття, і судження — форми мислення, за допомогою яких… далі за текстом визначення Поняття, що справджується і для Судження (і навпаки), бо якщо за їхньою допомогою не пізнають… (тобто не визначають істинність чи хибність у «зв’язці» ІС—СІ), то навіщо вони потрібні? У довільній формі мислення неодмінно щось стверджується чи заперечується… згідно з її визначенням, тобто моделлю в якійсь категорії, чим виправдовується хоч би саме існування цієї форми як такої. Інакше просто не ясно, про що йдеться, причому одне й те саме Поняття може бути істинним чи хибним, якщо розглядати його в різних категоріях. — Е ні, Ви пропустили в першій цитаті другу частину, де сказано, що «у поняттях предмети і явища дійсності відображаються в узагальненій, абстрактній формі». — А в Судженнях вони що, відображаються якось інакше, за допомогою конкретного «пред’явлення» предметів… а не за допомогою звуків чи літер? Будь-яка форма мислення — вже абстракція (якогось ступеня системності), бо є лише відображенням… чогось, про чию істинність чи хибність ми якось домов¬ляємося. «Конкретне» поняття «кішка Маша» є абстрактною формою чогось і явно невизначене (а отже, у двозначній логіці може вважатися хибним), як таке, скажімо, у китайській мові, хоч Маша, сподіваюсь, існує, принаймні як модель у мене в голові. Втім, як Ви розумієте, я придумав цю дискусію, аби просто трішки розвіятися, у рамках прийнятої тут догми: усе відоме — моделі (СІ), які істинні або хибні стосовно приналежності до якоїсь іншої СІ, пов’язаної з ІС, що може явно і не декларуватися. Звісно, я розумію різницю між поняттям як назвою (ярликом) якоїсь моделі і самою моделлю («визначенням»), що завжди істинна чи хибна (двозначній логіці) з точки зору якоїсь ІС, хоч заради скорочення можна відносити ці атрибути і до «ярлика». Не бажаючи виходити за загальноприйняті рамки… вважайте, що ми весь час маємо справу із ключовими словами (КС), що позначають якісь Судження і «заради скорочення…». З ким-з ким, а з логіками, яких я дуже поважаю (всі ж від Арістотеля), я точно не хотів би мати малий інформативний переріз, хоча посперечатися завжди корисно. Та повернімось до форми (2). Найбільшу міру істинності в ній має пS, а рS взагалі повністю і-інвертована (звертаю увагу — на рівні значень змінних для хибності форми). У (3), навпаки, саме рS — найважливіший фактор істинності для істинності всієї форми. Коли дати деяку волю фантазії та припустити, що компоненти векторів упорядковані в часі (а «час» у таблиці істинності ми відлічуємо згори вниз, а у векторах зліва — направо), можливо, є сенс говорити про особливу «стратегічну» роль рS як, з одного боку — фактора стабільності, а з іншого — змін, що приводять кінець кінцем до повної і-інверсії значення істинності всіх змінних. Очевидні й асоціації, пов’язані з АКЕ, звісно, з урахуванням СС. Зрозуміло, що можливі й інші «фантазії». Володя: — А чому «згори вниз», а не навпаки? — Так зручніше, бо звично початок відліку асоціювати з нулем, а «змістовно» це можна пов’язати з тим, що нулі у значеннях змінних означають повну і-інверсію їхньої парадигми, що, природно, можна вважати початком «нової епохи». Крім того, під час написання програми рядки нумерувалися згори вниз, що, проте, вже стосується трансдентнології. — А що це за поняття? — Не знаю, може колись і буде істинним, а зараз — так, до слова про істинність… понять. 3.6.7. Як виник і чому ж все-таки розпався СРСР? Та час повернутися до заповнення таблиці станів суспільств (див. підрозд. 3.6.6), узявши до уваги догми інтерпретації і відповідні прийняті раніше позначення (нагадаю: д — держава, е—економіка, л — людський потенціал) й умови. Можна оцінити зручність використання абстрактних змінних у формулах (2) і (3) із підрозд. 3.6.6. Так, умови істинності (існування), записані в «абстрактному» вигляді (формула (3)), можна легко «розкрити», як і умови хибності (розпаду) (формула (2)) для всіх суспільств. Таблиця стосується як ІС (суспільств), так і пов’язаних із ними догм (СІ). Це відповідає основному принципу ІНФОРМА-ТИКИ (у прийнятій в цій книзі інтерпретації) — принципу зв’язності ІС—СІ. Далі (як завжди — ілюстративно) розглянемо можливі інтерпретації різних станів. Насамперед очевидно, що для цього, особливо якщо знаходити відповідні історичні приклади, потрібна, можливо, і не одна книга. Я вже не кажу про інші характеристики, такі як, скажімо, введена в підрозд. 3.6.3 абстрактна карта еволюції (АКЕ) і її морфізм у категорію економіки, яку можна було б назвати (а може й не слід?) економічною картою еволюції (ЕКЕ). Я думаю, читач самостійно визначить зв’язок АКЕ з формулами (2) і (3). Усе це можна було б зробити й разом, але… вже не в цій книзі. Тут же обмежуся аналізом лише одного рядка з підмножини станів, за якого суспільство може, а також не може існувати (та й то на конкретному прикладі). «Умови існування і розпаду» подано у відповідних стовпцях таблиці 1. Таблиця 1 ТАБЛИЦЯ СТАНІВ СУСПІЛЬСТВ
Вы читаете Інформатика інвестування
