вже все ясно, своїми філософськими екскурсами. Введемо для початку кілька наочних ендогенних визна¬чень, які можуть бути в усякому разі приводом для коректних (Ви ж не забули, що це не обов’язково, тільки не використання деякої ненормативної лексики) обговорень: 1. Нормативні програми (НП): та решта відповідних категорій, як-от … 2. Еволюційні програми (ЕП). Відзначені щойно множини не порожні (усі або деякі). 3. Програми, що розвиваються (РП): 4. Програми, що удосконалюють (удосконалювальні програми): (УП): Неформально (і неточно) НП не враховують результати їх реалізації або таких (результатів) просто немає до закінчення програми. Навпаки, в ЕП зростання відповідних дерев у вузлах АСА-діаграми істотно залежить від того, як використовуються результати цього зростання (дерева ЕП на відміну від дерев НП «плодоносять» безупинно й змінюють і зріст і плоди). Я нагадую тільки ще раз, що для скорочення позначаються не всі категорії АСА-діаграми, а використовувати можна такі, які зручно і, крім того, «дерев’яна» термінологія, звісно, не для відповідного читача, який розуміє, що в загальному випадку йдеться про динамічні категорії, або динграфи. Якщо ж серед читачів знайдуться математики, які скажуть, що ці поняття аж ніяк не еквівалентні, наприклад у разі використання нескінченності, то я останнє поняття у класичному розумінні застосовувати не буду (див. [34]). Та що там я… Ось «король математиків» Гаусс: «Я заперечую… проти вживання нескінченної величини як чогось завершеного, що ніколи не дозволене в математиці». Та це так, до слова… УП мають на меті поліпшити функціонування існуючих систем (дерево проектованих цілей «живиться соками» дерева існуючих цілей, що, у свою чергу, залежить від дерев Ф, S). Усі ці визначення наведено для ілюстрації зручності АСА (ППР)-діаг¬рами і запропонованого формалізму і, звичайно, не є ні єдино можливими, ні повними. Проте, обмежуючи «дедуктивну ейфорію» деякою певною схемою, вони допомагають уникнути «дедуктивного колапсу», коли викладається ніщо про все (аналогічно до індуктивного: усе ні про що). Принаймні ясно, які запитання можна ставити. Наприклад, для РП {пФ} також розширюються або існують три підкласи РП (ті, що функціонально розширюються — ФР, функціонально згортаються — ФЗ і функціонально мінливі — ФМ). І постає запитання: чи можна домогтися розвитку, наприклад, якщо зменшувати множину функцій (ресурсів)? Звичайно, відповідь на це запитання — поза моделлю, але його ендогенна постановка може допомогти знайти цю відповідь. 2.7.7. До програми розвитку програмних методів Проілюструємо ще можливість нетривіальних «змістовних» висновків, ініційованих моделлю, навіть на цьому, дуже агрегованому рівні… Розглянемо одночасну реалізацію визначень 3 і 4. Тоді можна говорити про цільові програми, що розвиваються і удосконалюють — «удосконалювальні програми, що розвиваються» (УРЦП), до яких належить, можливо, усе соціальне управління, починаючи від управління народним господарством (сS) і закінчуючи управлінням сім’єю і собою. Постає цікаве і нетривіальне запитання: а чи існують узагалі які-небудь програми, крім УРЦП, адже поняття цілі має сенс тільки для ІС. А якщо не існують, то чи можемо ми «вирощувати дерева цілей», скажімо, для технічних систем. Може, йдеться про «дерева функцій»? А це далеко не те саме, бо ігнорування сЦ > пЦ призводить до того, що розвиток «техніки» стає самоціллю, а звідси й екологічні проблеми, і багато чого іншого. Не виключено, що будь-яка програма має враховувати весь шлях cS > сО > сФ > сМ > сЦ > пЦ, і не тільки теоретично, а й практично під час її постановки, обґрунтування та ухвалення. Інша можливість: може, слід НП назвати проектами. І тоді кожна програма буде ЕП. Якщо прийняти таку умову, то дерева програми треба «вирощувати» на основі еволюційного програмно-цільового методу (ЕПЦМ), що істотно змінить усю процедуру формування і керування програмами. Звичайно, поняття існуючого, проектованого і реалізованого може мати найрізноманітніші інтерпретації, але в рамках кожної з них розбіжність між планом і програмою, зокрема, цілком точна, а отже, «скептики» (див. підрозд. 1.7.4—1.7.5) не праві, якщо йдеться про плани і програми в розглянутій моделі. До речі, АСА- і ППР-інтерпретації доповнюють одна одну. Так, АСА регламентує в інших М-поняттях послідовність реалізації УРЦП. Прикладом використання описаної моделі було фор¬мування УРЦП створення РАСУНТ УРСР. Доречно навести ще один, по суті, актульний приклад ЕП, що є одночасно УРЦП. Майже в усіх міжнародних нормативних документах, зокрема у програмах співробітництва, зазначається: «У міру реалізації ця програма може доповнюватися за взаємною згодою сторін, згідно з їхніми потребами і можливостями». Тут не тільки явно відзначається еволюційний характер програми, а й вказуються можливі механізми розширення {Ц}, що ґрунтуються на динамічних множинах потреб і можливостей. У свій час була думка, яку ми разом з академіком В. М. Глуш¬ковим виклали в офіційному листі до ЦК КПРС, про можливі шляхи формування таких множин як на міжнародному, так і на республіканському рівні на основі центрів обміну поточною інформацією (ЦОПІ). Їх створення навіть передбачалось низкою нормативних актів. Звісно, нічого реального у відповідних масштабах не відбулося, оскільки всім було ясно, що йшлося про модель ринку, яка є принципово не «однострілочною», а значить, неприйнятною для відповідного інтелекту. Між іншим, на перший погляд може здатись нелогічним, але актуальність створення ЦОПІ в ринкових умовах може навіть зросла, особливо з огляду на новітні комп’ютерні технології. Читач (що вміє працювати в Інтернеті): — Ще чого, саме завдяки цим технологіям все вже є — ідіть, скажімо, в Інтернет зі своїми потребами, і знайдете які завгодно можливості. — Саме так, «які завгодно», бо жодна серйозна ІС — чи то людина, чи фірма — не буде відкрито декларувати всі свої справ¬жні можливості. — Конкуренція змусить… — Саме вона, люба, і змусить не дуже їх усіх відкривати. І справжній бізнес починається там, де виникає довіра, а це вже категорія неекономічна, яка потребує специфічної не «однострілочної» інформації, яку і треба було б (звісно, відповідним способом) збирати. — Знаю я цей «спосіб», він зветься промисловим шпигунством, або навіть і без конкретизації «економічної» категорії, просто…» — А може, Ви поясните тоді, чому Захід розвивався, а ми — ні, незважаючи на те, що «просто…» збирати інформацію КДБ умів, та ще й як! — Не те, і не для того збирав… — Я про це ж саме. Ну це так, «згадка про майбутнє». — Яка самовпевненість! — Ні, знання… «Євангелія від Іоанна». Отже, наявність деяких практичних результатів (Р-статистики) у постановці ЕП і УРЦП, з одного боку, і конспективно описаної дедуктивної моделі — з іншого, дає підставу сподіватися на ефективну реалізацію принципу інформативного балансу і зменшення синдрому дьюїзму (див. розділ 1) і/або «однострілочного» мислення. Між іншим цікаво, якого типу програму намагалися реалізувати попередні Уряди в Україні, і чим, із цього погляду, відрізняється сучасна програма Уряду? Читач (економіст): — Та, що Ви все Уряд та Уряд, краще спробуйте пояснити, чому в Україну, скажімо, не йдуть інвестиції? — Можу й спробувати. Адже під час розробки інвестиційних проектів не використовується ЕПЦМ, що є основою проектного фінансування, без використання якого мало хто із солідних інвесторів вкладатиме гроші в економіку підвищеного ризику.
Вы читаете Інформатика інвестування
