може мати вигляд: (1) Замість стрілочок (морфізмів) тут навмисне взято просто лінії, щоб нагадати, що вони у принципі можуть мати різний напрям, включаючи і не показаний зв’язок між існуючими і реалізованими системами, а, наприклад, для ІС — із самою собою (динамічний ендоморфізм). Звісно, як ми знаємо, це можливо і в АСА-діаграмі, яку синтезовано на основі навіть «дуже витягнутої» біпрямокутної схеми, хоча й існують пріоритетні морфізми, показані на попередніх рисунках (це так, для нагадування). Оксана: — Як я розумію, білінійна схема і є тим самим «сюрпризом», що його було обіцяно на початку підрозділу. Та мені неясні самі використані зараз позначення: якщо система описується якимись поняттями (моделями чи категоріями), про це можна сперечатись чи ні, але ж вона має явно ними індексуватись. Я можу погодитись, що їх може бути різна кількість, і тому готова сприйняти перехід від біпрямокутної до біквадратної схеми, але ж що тоді є система і чому змінено позначення. Про «сюрприз» я говорити не буду, оскільки взагалі незрозуміло, про що йдеться. — А йдеться про те, що у звичайній мові ми дуже легко переходимо від понять до їхніх атрибутів, зокрема ознак, функцій, методів, які теж можна так чи інакше агрегувати, і навпаки. І от коли ми свідомо чи підсвідомо робимо такий перехід, ми якраз, якщо говорити формально, і «змінюємо позначення», як це й було зроблено. Тобто, скажімо, характеризуємо свого нового знайомого (сS) його ознаками (ну до чого ж розумний), функціями (та ще й керів¬ник фірми), методами (так чесно керує), цілями (і все для блага України). Потім із тих чи інших причин «включаємо» його до множини тих, хто має взагалі якісь цілі (все ж живе не «безцільно»… як деякі), агрегуючи так чи інакше його атрибути. Але ж можемо (скажімо, з часом) висловитися й так: «Та існує такий собі (сS), хоч порівняно з попереднім знайомим (рS) він, може, і цікавіший, але ж, знаєте, хотілось би чогось на зразок Ф. Кір¬корова чи А. Ейнштейна (пS). Звісно, буває і навпаки, коли з переходом від погано визначених систем до «добре» специфікованих ми перетворюємо білінійну схему на біпрямокутну, та ще й «дуже витягнуту» — з багатьма атрибутами що, власне, і символізує собою процес пізнан¬ня, тобто є агрегованою його моделлю. Та спробуємо все ж повернутись до процесу визначення кон- кретних понять «план» і «програма». 2.7.6. План і програма як проектовані моделі Розглянемо поки що найпростіші можливості. Насамперед подамо одне з визначень кожного з понять «план» і «програма». План — це модель (звичайно Р-модель) морфізмів , де t = 0…T — обрій планування. Іншими словами (нестрого), план — це опис шляхів (СІ!) досягнення існуючих цілей від моменту t до T деякими існуючими системами, що мають ті чи інші ознаки, за допомогою існуючих функцій, що реалізуються деякими методами. Формально план можна розглядати як «Ф-згортку» [34] (якщо є бажання, почитайте, а якщо ні — можете обмежитись С-морфізмом цього поняття у свою інтуїцію) від t до T лівої частини АСА-діаграми. Функції Ф можуть бути найрізноманітнішими залежно від повноти інформації про (майбутнє) «Р-статистику» і необхідну точність планування. Програма — це модель (звичайно Н-модель) морфизмів , де — обрій програмування, що може бути і погано описуваним (невизначеним). Нарешті, слід урахувати, що програми і під час їх постановки, і під час реалізації мають ураховувати, зокрема, вже реалізовані системи того класу, який проектується. Отже, логічно розуміти етап адаптації як епізодичний (на жаль, досить часто) або безперервний процес (ЕПЦМ) взаємозв’язку моделей і/або проектованих і реалізованих систем відповідного типу на інтервалі синтезу і реалізації програми. При цьому реалізовані системи можуть розглядатися і як існуючі, і як проектовані, тому можна було б застосувати і «пряму» (від систем — до цілей), і «обернену» індексацію, тобто умовно: За такої інтерпретації можна говорити не про АСА-діаграму, а про діаграму план—програма—реалізація (ППР-діаграму), формально розглядаючи відповідний С-морфізм АСА-діаграми у категорію понять, пов’язаних, скажімо, з управлінням. Читач: — А не формально? — Просто визначили погано визначені в сучасній, та й не тільки, літературі, такі дуже важливі поняття, як «план» і «програма». При цьому визначення реалізовано за ПІБ на основі як відносно формальної (наскільки це нам вдалось) моделі (АСА-діаграми), так і з урахуванням інтуїції і звички до використання цих понять. Це дозволяє не просто якось класифікувати, тобто відображувати процеси формування планів і програм на номінальні шкали, але й деякою мірою регламентувати ці процеси у шкалах порядкових, тобто зрештою «економити» мислення, догодити Оккаму і, можливо, у принципі, уберегти якусь Анну чи Ульріха від вибору хибної альтернативи. — Поважні існуючі системи, не можна, приймаючи управлінські рішення, обмежуватись морфізмом cS > пЦ. Треба ж ураховувати весь шлях: cS > сО > сФ > сМ > сЦ > пЦ, та так, щоб мати на увазі не тільки одну cS (себе, л$бого), але й категорію реалізованих систем, та й щоб відповідні фрагменти АСА-діаграми були комутативні… Читач: — А це до чого? — А до того, що протягом 70 років дехто про це забував або не зрозумів (все-таки простіше, коли одна стрілочка, ніж багато), та й зараз скільки «однострілочників» у нашому суспільстві, та й не хочеться мені, щоб у читача було нещасливе кохання… — А..! Зрозуміло, що в загальному випадку, коли є можливість визначити всі категорії, що описують АСА-діаграму (повну «координатну» характеристику), а також є потреба їх окремо проаналізувати, можна застосувати й інший запис. План: S ? О ? Ф ? М ? Ц, а програма в разі «зворотних» стрілочок: S ? О ? Ф ? М ? Ц. Навряд чи варто наголошувати, що для скорочення позначень у цих схемах пропущено індекси, притаманні кожній категорії (див. АСА-діаграму). Також очевидна інтерпретація і правої частини АСА-діаграми. Можна говорити про плани і програми, зокрема зі створення моделей. Звісно, це допустимо і в термінології власне АСА-діаграми. Та ці схеми ілюструють й іншу дуже цікаву річ. Спробуємо інтерпретувати стрілочки з точки зору формальної логіки (див., наприклад, [98]). Чи можна вважати їх імплікаціями чи реплікаціями? Якщо так, то виникає цікава можливість використати всю силу цієї справді великої (маю на увазі логіку) моделі (див. підсумкову частину). А тепер знову пригадаємо принцип ЕКА і спробуємо за допомогою попередніх моделей «економніше» визначити (якщо вони хоч якось визначені) ряд понять, важливих для категорії управління. Я не пояснюю навіщо, бо вважаю, що й так вже набрид читачеві, якому давно
Вы читаете Інформатика інвестування
