Читач: — Не треба… Це все настільки часто повторювалось, що мені воно вже здається не просто очевидним, а й майже банальним. Я навіть можу повторити улюблену тезу автора: усе суще — системи, а все відоме — моделі. — І Ви з цим згодні? — Пробачте, але це очевидно. Якщо читач думає саме так, то на цьому я міг би вже й закінчити цей підрозділ, просто підкресливши, що реальність (для нас) це її моделі, що б вона собою не являла. І ми нічого не можемо знати про реальність (як і будь-що інше) поза моделями, оскільки не моделі — нам не відомі. — Та це ж знову повтор, я ж сказав, що все зрозуміло, напевне, навіть малій дитині, — читач починає дратуватися (і це мене, чесно кажучи, радує). — Справді, це здається очевидним, але ж за що тоді гинули мільйони людей, для яких моделі реальності відрізнялись від загальноприйнятих. — Звісно за що — саме за те, що відрізнялись… — А якщо вони відрізнялись не за суттю, а лише за формою, адже ми вже з читачем переконались, та це й дійсно очевидно, що одну і ту саму реальність, або, що те саме — модель… — А оці софізми ні до чого, я не сказав, що модель і реальність — одне й те саме — це, як Ви зрозуміли, читач мене перер¬вав і… засмутив. Доведеться все-таки продовжити. Отже (цитую мовою оригіналу, щоб бути гранично точним): «РЕАЛЬНОСТЬ — бытие вещей в его сопоставлении с небытием, а также с др. (возможными, вероятными и т. п.) формами бытия» [184]. А що ж таке «бытие»? «БЫТИЕ: 1. Философское понятие… 2. Наиболее общее и абстрактное понятие…» [184]. Я перервав цитату, бо вже ясно, що «бытие» це «понятие», а значить, і «РЕАЛЬНОСТЬ» — теж. Читач: — Та мало що там, у якомусь словнику, написано… Ось класики, наприклад Ленін, підкреслювали, що «материя — объективная реальность, существующая вне и независимо от человеческого сознания и отраженная им» [110, с. 13]. А це означає… що оскільки ми маємо завжди справу тільки з «отражением», то «материя» (що б не означало це «понятие»), для нас теж тільки суб’єктивна реальність, так що все-таки не моделі — нам не відомі. А із цього, між іншим, випливає, що не розуміючи, що таке модель (тобто не маючи загальнозначущої моделі цього поняття, тобто моделі моделей = моделі2 = метамоделі, а також моделі метамоделі = моделі моделі2 = моделі3, а також…), важко (якщо взагалі можливо) зрозуміти і що таке матерія, і що таке реальність, і взагалі, що таке, «що таке»… тобто знайти достатній інформативний переріз ІП з іншими людьми. — Стривайте, а при чому тут інші люди. Ідеться ж про те, як я розумію те чи інше поняття, ну… добре — модель. Так Ви, шановний читачу, до того ж іще «суб’єктивний ідеаліст», або, з урахуванням не дуже приємних асоціацій із цим терміном, — дьюїст (див. частину 1), а тому дякуйте Богові, що живете в той час, коли можете дозволити собі і таку розкіш стосовно Ваших СІ. Бачите як добре, коли «объективная реальность» все-таки лише поняття, а не — Соловки, якщо Ваша суб’єктивна реальність інша, ніж у декого. Далеко не всі Вольтери, щоб сказати: «я з Вами не згоден, але готовий віддати життя, щоб Ви мали право це сказати». Будемо вважати, що ми з читачем на цьому порозумілись, і можна йти далі на шляху створення нових непорозумінь. Щоб їх створити, ще раз зафіксуємо основну думку, яку після проведеного обміну думками, мені здається, ми з читачем поділяємо, тобто вона як СІ перебуває в інформаційному перерізі моєї та читача інформативних систем (це я, щоб не забули про інформативну термінологію). Так ось ту думку, що на початку (підрозд. 3.1.1) здалась читачеві добре відомою, а потім, коли з’ясувалось, що ми живемо у світі понять, а не «об’єктивної реальності», викликала зрозумілий супротив, сформулюймо трохи інакше, якщо хочете, змінивши назву розділу 3.1: «Моделі реальності — це реальність (загальнозначущість) моделей». Іншими словами, оскільки все відоме — моделі (із чим читач, гадаю, вже згоден), то «об’єктивна реальність», що б це поняття (СІ) не означало, є «суб’єктивною реальністю», оскільки дана нам у відчуттях і відображеннях, тобто — моделях (СІ). Якщо ці моделі загальнозначущі, а отже, за принципом ІС—СІ є «власними» моделями для якоїсь множини людей (або в загальнішому випадку — ІС), тобто вони є Р-моделями для цієї множини, то вони і є моделями реальності, які ми якось, разом із Анною, взаємно адаптуємо. Читач: — Ну це вже занадто, невже автор хоче переконати мене ще й у тому, що в кожного з нас (бо ж «множина» може в принципі складатися і з одного елемента) — своя реальність… — …яку ми все своє життя адаптуємо один до одного, намагаючись збільшити відповідні перерізи (ІП і ПІ), а в результаті — ЗВ’ЯЗНІСТЬ. — Але ж існує наука, яка вивчає, що б там не казали, «об’єк-тивну реальність», ну нехай її моделі… — які суттєво різні для різних наук. Так, для фізики світло це — потік фотонів, чи якийсь хвильовий процес, так що навіть у самій фізиці немає відносно цієї реальності загальнозначущих моделей; звук — тут полегше: це хвилі в повітрі… — …отож автор хоче сказати, що світ як такий — темний і беззвучний, а і світло, і звук — то наші уявлення, наші моделі якихось там коливань, стосовно яких в ряді випадків теж мало що відомо? — Саме так! — Який жах! — Нічого жахливого, просто «об’єктивна реальність, що дана нам у відчуттях» і моделі якої (чи яких?) ми все своє життя синтезуємо. — Знову провокація. Моделі чого — «відчуттів», тобто моделей чи все-таки «реальності»? — Ну це ми вже знову повертаємося «на круги своя» (див. початок підрозд. 3.1.1), але щоб не лякати читача темним і мовчазним світом, перейдімо на іншу мову, згадавши першу частину речення, яке я справді вважаю основою свого світогляду — так би мовити — назвою яхти: усе суще — системи, а все відоме — моделі. Поки що ми з читачем займались другою частиною цієї «назви» — усе відоме — моделі і, як це було і з назвою яхти капітана Врунгеля «Победа», із втратою перших літер прийшли до назви «беда», налякавши читача. Залишимо «за бортом» нашої уяви тепер другу частину назви «нашої яхти» і зосередимося — на першій: усе суще — системи. Але ж ми зможемо говорити про системи тільки в рамках тих чи інших моделей, або СІ, так що осмислені назви яхти можна дістати тільки зі скороченням її «імені» зліва — направо. Так які ж моделі систем існують? Читач: — Із попереднього випливає, що які завгодно моделі — це моделі систем, а через це неясно, що ми, власне, хочемо розглядати.
Вы читаете Інформатика інвестування
