— Це правильно, але ми не можемо (поки що?) обмежитися однією загальнозначущою моделлю (СЛОВОМ за Іоанном) і тому інтуїтивно робимо якусь класифікацію… Н-моделей систем, у надії, що зможемо кінець кінцем знайти саме одну, найбільш загальну Р-модель. На сьогодні найбільш загальні загальнозначущі моделі — це моделі математичні. Деякі з них ми з читачем розглянули в частині 2. Існує, звісно, багато інших, наприклад, теорія скінченних автоматів, теорія міри, фізика… (порівняйте [34]). Читач (ерудований): — Хвилиночку, я згоден, що все це моделі, але ж між, скажімо, фізикою, математикою і теорією автоматів існує суттєва різниця. — У чому? — Хоч би в тому, що фізика вивчає об’єктивну реальність, а математика скоріше суб’єктивну. — Оскільки ми, сподіваюсь, вже не зрозуміли що таке об’єк-тивна реальність, то… нам залишається константувати, що різниця між цими моделями тільки в їх СС. При цьому чим вищий цей ступінь, тим більша множина можливих підмоделей у цієї моделі. А модель найвищого ступеня можна назвати мовою, без якої взагалі неможливий синтез будь-яких моделей. Звідси відразу ясно, що загальнозначуща фізика (як і решта) — підмодель математики (принаймні — поки що як ТАС). Ну як тут знову не згадати Іоанна! Тому в пошуках «СЛОВА» спробуємо пошукати… модель мови. 3.1.2. Передмова до мови Не хотілось, аби в читача склалось враження, що я будь-що хочу бути оригінальним, придумуючи якісь парадоксальні назви розділів книги. Ми ж говоримо «мова математики, економіки, фізики», тому виправданою є й назва цього підроз¬ділу, де спробуємо, використовуючи первісні елементи мови математики, побудувати найпростішу модель мови. Якої? Якої завгодно, в усякому разі такої, яку нам дано розуміти. Річ у тім, що ніяка адаптація реальності неможлива, якщо не буде розроблено модель цієї адаптації, що природно потребує тієї чи іншої мови, яку теж треба вибрати, для чого й потрібні відповідні моделі. А інакше ми можемо опинитися в одній компанії з відомим політиком, який влучно зазначив: «На любом языке я умею говорить со всеми, но этим инструментом я стараюсь не пользоваться». Слід озразу застерегти, що тут не йтиметься про всі або навіть кілька моделей (мов?), що моделюють мову. Їх дуже багато, і май¬же всі вони дуже цікаві (задовольняють ПІБ багатьох людей). Але саме тому, щоб не захотів студент-економіст змінити профе¬сію (що не кажіть, а зараз розумні економісти, принаймні для на¬шої економіки, дуже потрібні), я хотів обмежитися тільки однією моделлю, яка, на мою думку, досить повна (ПМВ), проста і практична (ПМД), та й нарешті дорога для мене як згадка молодості [31]. Для початку ще раз поміркуємо про основну функцію мови. Так, так, вона потрібна для спілкування. Та що це? Обмін інформацією. Але оскільки інформація, незалежно від того, що це таке, зокрема — результат спілкування, то далі залишається, як коню на цирковій арені, бігати по колу. Оскільки ми це вже проходили в першій частині книги, будемо вважати, що інформативний баланс між нами досягнуто, і визначимо мову як засіб реалізації відношень між інформативними (СІ) та інформаційними (ІС) системами. Невеличкий діалог із читачем: Читач: — Чому «відношень» у множині? — Річ у тім, що одна й та сама СІ для різних ІС може реалізуватись як така різними методами (скажімо, гроші в податковій інспекції і «в натурє»). — Але ж навіть і в цьому випадку гроші є гроші, і є щось спіль¬не в методах реалізації відповідних відношень? — Як завжди (ну, майже завжди…) читач правий, і нам слід розглянути саме це спільне. Та спочатку ще раз неформально подумаємо, про яку мову і якою мовою піде мова. Якщо про U-мову говорити U-мовою, то це — завдання філологів, конкуренцію з якими ми не витримаємо. Якщо… і далі формалізовано (як в деяких місцях попереднього розділу), то… далі може піти таке, що ні один гуманітарій не реалізуватиме ПІБ, а пошле автора ПІД-3Ч (3 чорти). Якщо між людьми як ІС, то цим займаються усі письменники, не письменники і навіть неписьменні… Так що знову компроміс між ПМВ і ПМД з урахуванням непереборних обмежень моделювання. Зробимо так… Однією ІС буде людина, а іншою — комп’ю-тер. Тут формалізація неминуча, бо інакше він (комп’ютер) нічого не зрозуміє, проте формалізація може бути не такою тотальною, як у деяких математичних книгах, після контакту з якими комп’ютер, щонайменше, попросився б на пенсію. Більш того, використовуючи в ряді випадків «нову» термінологію, в основному обмежимося найпростішими, так званими документальними або інформаційно-пошуковими системами (ІПС), де комп’ю¬тер за запитом, що формується на основі U-мови, у так званій інформаційно-пошуковій мові (ІПМ) відшукує відповідні документи, які за змістом близькі до запиту. Слово читачеві: — Тепер Ви заради власної втіхи згадати молодість хочете підсунути мені залежалий товар. І це в час, коли існують сотні мов програмування та Інтернет, де я можу отримати яку завгодно інформацію… …сформувавши запит у ключових словах (КС), як і кілька десятків, сотень чи тисяч років тому. — Не тільки… можна формулювати запит навіть цілими фразами… — …у мові предметних рубрик (ПР), як і… (див. вище). — Нехай так, але який сенс взагалі знатися в ІПМ, коли перед нами зовсім інші завдання — використати комп’ютер для відповідей на більш загальні питання, де в принципі запит може формулюватись одними словами і навіть однією мовою, а відповідь — зовсім іншими словами і мовами. Так, будь-яка комп’ю¬терна програма — це одне, а відповідь — інше (а щодо «часових» фантазій, то хай це буде на совісті автора). — Звісно, читач правий, коли говорить, що ми шукаємо відповідь, формулюючи запитання у… (не подобається ІПМ, використовуйте свій термін), або дескриптор (це я протягнув ще один «нафталінний» термін). А що стосується відповіді іншою мовою, то, використовуючи ті чи інші критерії смислової відповідності (КСВ), це в принципі можна зробити. — Ага, «у принципі», а як саме? — Так, як це роблять зараз (?)... — Отже, нове — це призабуте старе? — Ні …перейменоване… у кращому разі. — А що означає знак питання в дужках? — Те, що я не впевнений в останньому слові, бо більш придатним є слово «завжди».
Вы читаете Інформатика інвестування
