У ФРН та Голландії створено 50 та 45 технопарків відповідно, в Італії найбільш відомим науково-технічним парком є «Технопо-ліс новус ортус» на півдні країни поблизу м. Барі. Діяльність зі створення технопарків має місце і в інших краї-нах Західної Європи — Швеції, Нідерландах, Бельгії. На Британських островах розвивається «Сешкон Глен» у Шо-тландії, науковий центр в Ірландії, ФРН заснувала технопарки в Штутгарті та Мюнхені, Південна Корея будує місто науки Дае-дук біля Тайхона, Тайвань вибрав для свого центру «Хсингу» місце поблизу Тайбея. Китай створює дослідний центр «Шен-жень», поряд з Гонконгом [23, 27]. У Гонконзі функціонують два науково-технологічні парки, які спеціалізуються на розробці нових поколінь електронної техніки. Функціонує великий технопарк і на Тайвані, де передбачені піль-ги фірмам, які бажають вкласти свої кошти в цей парк. Їм нада-ються пільгові кредити. У Японії найбільший науково-технічний центр «Цукуба» роз-ташований біля Токіо. Цей технопарк об’єднує 47 науково-до-слідних організацій, у яких працює 40 % усіх учених, зосередже-них у державному секторі Японії. У цьому науковому оазисі зо-середжені науково-дослідні лабораторії багатьох відомих компа-ній, як національних, так і зарубіжних. З початку 80-х років формується «друге покоління» наукових парків, здебільшого в країнах азіатсько-тихоокеанського регіону. На території науко-вих парків у всіх країнах світу розміщено 11 115 інноваційних компаній, з них 4746 — американських. Керівництво й організа-ція роботи парків здійснюється або спеціальними комітетами з представників фірм і університету, або залученням організацій, які спеціалізуються у сфері управління науковими дослідження-ми [100, 123]. Значення технопарків і доцільність їх створення в Україні по-лягає в тому, що: • вони є ефективною формою зближення науки і виробництва, бо скорочується до мінімуму тривалість циклу «дослідження — розробка — упровадження»; • у технопарках зосереджуються висококваліфіковані кадри різних спеціальностей — учені, розробники, дослідники, аналіти-ки, інженери, спеціалісти різного профілю, що забезпечує мож-ливість міжгалузевих досліджень; • у технопарках зосереджується унікальне устаткування, об-числювальні центри, лабораторії, що дає змогу проводити дослі-дження і наукові експерименти; • у парках фінансовий капітал представлений у найдоскона-ліших формах — венчурному капіталі; • у технопарках формується «еталонне середовище» з точки зору як економічних, так і організаційно-географічних умов для створення нових, наукомістких виробництв, що відповідають су-часним вимогам розвитку суспільства. В Україні з метою створення та широкого застосування кон-курентоспроможних на світовому ринку нових технологій та на-укової продукції, посилення впливу інноваційних чинників на структурну переорієнтацію економіки Президент України видав розпорядження «Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів». Відповідно до цього розпорядження Ка-бінетом Міністрів України 22 травня 1996 р. прийнято постанову № 549 «Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів». Розпоря-дженням Президента України підтримано ініціативу Державного комітету України з питань науки, техніки та промислової політи-ки, Міністерства освіти, Національної академії наук, місцевих ор-ганів виконавчої влади щодо створення науково-технічних інно- ваційних форм. У ньому зазначається: «Обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям всебічно сприяти створенню технопарків та інноваційних структур інших типів, що мають на меті розв’язання першочергових проблем економічного розвитку на базі освоєння нових технологій і виро-бництва нової продукції» [38, 39]. 10.3. Технополіси Використовуючи досвід «Силікон велі», в усьому світі стали створювати технополіси — міста передових (високих) техноло-гій, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок у відповідних галузях виробництва. Структура технополісу поді-б¬на до технопарку, однак вона розташовується в межах конкрет-ного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс. Технополіс — це цілісний науково-виробничий ком-плекс, створений на базі окремого міста. Термін «технополіс» складається з двох слів грецького похо-дження: «техно» — майстерність, уміння, «поліс» — місто, держава. Ідея створення технополісів як компактних науково-промис¬лових міст, де розробляються інноваційні технології і розвиваються наукомісткі галузі виробництва, зародилась ще на початку 50-х років у США. Нині ареал поширення технополісів досить масштаб¬ний — вони склалися в Західній Європі, Північній Америці і Північно-Східній Азії. За ознаками функціональної організації до них близькі технологічні парки (США, Франція, Велика Британія, Ірландія, Фінляндія, Швеція, Іспанія); наукові парки (США, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Велика Британія, Бельгія, Японія, Тайвань); дослідницькі промислові парки (США, Велика Британія); парки-клуби і ділові комплекси (Франція); бізнес-парки (Велика Британія); інноваційні центри (Велика Британія, ФРН, Франція). Отже, у країнах з розвиненою економікою відбувається масовий перехід до наукомістких технологій; усвідомлення обмеженості природних ресурсів зумовило пошук ресурсозберігаючих технологій при глибокій переробці сировини. Результатом цього є створення структур, здатних до синтезу науки та виробництва, розвитку індустрії ін-телектуальних продуктів. Один із найефективніших підходів до розв’язання названих завдань — організація мережі технополісів. Технополіси можуть виникати як на базі новоутворених міст, так і на базі старих, реконструйованих. Створення технополісів справляє формуючий вплив на розвиток тих регіонів, де вони розташовані. Вони сприяють: • підвищенню інноваційної активності; • формуванню інноваційної інфраструктури; • прискоренню комерціалізації новацій; • структурній перебудові виробництва; • створенню нових робочих місць; • удосконаленню механізмів інноваційної діяльності; • підсиленню наукоємності розвитку промисловості; • підвищенню професіоналізму кадрів; • підвищенню інноваційності економіки. Розташування технополісів має відповідати таким вимогам: • визначення регіонів, які можуть бути використані для розви-тку наукомістких виробництв; • формування цілей і завдань розвитку цих виробництв, інду-стріального розвитку регіону; • планування, спорудження і підтримка промислової зони, служби, водного забезпечення, житлових зон, доріг тощо; • розробка юридичної основи (законів), що сприяє створенню умов для фінансування комерційних підприємств та інших служб, необхідних для розвитку технополісу; • всебічне державне сприяння через упровадження пільгової податкової системи; створення необхідної інфраструктури; фі-нансової допомоги комерційним підприємствам, що сприяють розвитку високотехнологічних галузей; • наявність науково-дослідних інститутів, університету, яким відводиться вирішальна роль у здійсненні, координації наукових досліджень і розробок та підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Велике значення надається такій умові розташування техно-полісів, як компактність території. Вона є однією з умов комфортності проживання там спеціалістів і обслуговуючого персоналу. Наприклад, дуже компактні за територією технополіси Німеччини, Бельгії, Франції. Технополіс на Заході розглядається як науковий центр регіо-нального характеру, який вирішує проблеми, пов’язані з упрова-дженням нових технологій і як осередок міжнародного наукового співробітництва, налагодженого сервісу з інтенсивним культурним життям. У США
Вы читаете Інноваційний менеджмент
