успіху їх діяльності є об’єктивність, професіоналізм, знання, незалежність і авторитет. Великі консультативні організації, всесвітньовідомі, такі як «Мак-Кінзі», «Артур Д. Литтл», спеціалізуються на наданні ши-рокого кола послуг. Їх називають «фабриками думки». Вони здійснюють консультації з таких напрямів управлінської діяльності: • стратегічний розвиток фірми-клієнта; • розробка альтернативних рішень управлінських інновацій-них проблем; • обґрунтування оптимального варіанта розвитку фірми в то-му чи іншому напрямі; • формування організаційних структур; • корпоративне планування; • організація дослідження ринку; • інженерно-конструкторські роботи; • технологія дослідження систем управління; • проведення експериментів, соціометричних досліджень, тестувань тощо. Види консультативно-дослідницької діяльності можуть бути різноманітними за ступенем і формою втручання в процеси управління, пошуку оптимального співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень, робіт з розвитку нової техніки і технології. 10.7. Венчурні фірми Світовий досвід свідчить, що важливу роль у трансформації господарського механізму, інтенсивності його структурної пере-будови відіграють малі організаційні форми, як-от: венчурні (ризикові) фірми, фірми «спін-офф» (фірми-«паростки»), ін-вестиційні фонди (венчурне фінансування). Слово «venture» в перекладі з англійської означає ризикове підприємництво, але ба-гатообіцяюче. Отже, венчурне підприємництво — це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виро-бництво нові товари, технології, послуги. Це поєднання двох ви-дів підприємництва: фінансового та інноваційного. Відповідно до цього спеціалізовану діяльність щодо виробництва і просування на ринок нових товарів ведуть компанії і фонди венчурного капі-талу та малі венчурні фірми [100, 142, 155]. Венчурні фірми — це здебільшого малі підприємства у новіт-ніх галузях виробництва (електроніка, біохімія, біоінженерія, виробництво споживчих товарів), які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов’язаних з базисними інноваціями. Малі венчурні підприємства спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, упровад¬ження інновацій, організація яких пов’язана з підвищеним ризиком. Малі фірми часто створюються під одну ідею, але успіх базисних інновацій ніколи не гарантований і має ймовірнісний характер. У випадку невдачі фірму чекає неминучий крах. Конкуренція примушує венчурні фірми максимально скорочувати терміни науково-дослідних розробок, інтенсивно впроваджувати новації у виробництво. Венчурні фірми, як правило, утворюються або групою одно-думців — учених, інженерів, спеціалістів, винахідників, які ма-ють певний досвід роботи в лабораторіях великих фірм, або нау-ковими закладами, університетами чи приватними особами, які бажають організувати свою справу. Вони мають певні наукові, інженерні ідеї і хочуть реалізовувати їх практично у рамках малої фірми. Малі фірми створюються і на великих підприємствах під винахідників новації й орієнтованих на її реалізацію, що забезпечує успіх поширення інновацій у виробництві, побуті, а корпорації — великі прибутки. За оцінкою міжнародної Організації економічного співробіт-ництва і розвитку, на частку малих фірм у промислово розвине-них країнах припадає 20—30 % усіх новацій, хоча частка малих підприємств у витратах на нововведення становить 4—5 %. У США, наприклад, на малі фірми за останні роки припадає 25—30 % великих винаходів. Витрати на один винахід у малих фірмах становлять близько 87 тис. дол. проти 2 млн дол. у вели-ких корпораціях [107, 129]. Причинами такої активності венчурних фірм є такі їх перева-ги: • вузька спеціалізація наукових пошуків або розробка невели-кого кола технічних ідей; • концентрація фінансових і матеріально-технічних ресурсів за обраним напрямом дослідження; • високий рівень мотивації праці кваліфікованих спеціалістів; • гнучкість і мобільність з урахуванням ринкової кон’юнк-тури; можливість швидкої переорієнтації на інші напрями; • відсутність бюрократизму в управлінні, мобільність органі-заційної структури; • швидка комерційна реалізація ідеї, технології, винаходу; • цикл «наука — виробництво» скорочується до мінімуму. Роль венчурного підприємництва зводиться не тільки до під-вищення науково-технічного рівня виробництва, а й до їхнього впливу на динамічність усього господарського комплексу. Вен-чурні фірми є генераторами нових ідей, на основі яких відбува-ються великі науково- технічні прориви. Досвід економічного розвитку країн підтверджує, що еволю-ційний процес в економіці здійснюється саме через інновації. Вони тягнуть за собою модернізацію і структурну перебудову всієї економіки. Саме інновації є основним критерієм шляхів роз-витку суспільства. Тому країна, що стоїть осторонь «інновацій-них змагань», посідає останнє місце в ієрархії розвитку світової спільноти. Безумовним лідером у цих змаганнях на сучасному етапі є США, оскільки на їх частку за останні півстоліття припадає понад 60 % усіх технічних інновацій. Саме завдяки найкращій організації інноваційних процесів та використання їх результату США стали однією з найбагатших країн світу. Тому за кордоном венчурні фірми користуються підтримкою держави та великих корпорацій. У зв’язку з цим у Європі венчурний капітал розвивається дуже швидкими темпами. Тільки за останні десятиліття у європейські венчурні фонди надійшло 60 млрд екю. Проте за своїми обсягами американський ринок ризикового капіталу значно перевищує західноєвропейський та японський. Фінансування венчурного підприємництва здійснюється на принципах пайової участі, а кошти фірм венчурного капіталу функ¬ціонують як акціонерний капітал. Категорія венчурного капіталу відображає систему відносин між суб’єктами венчурного підприємництва, що забезпечує ак-кумуляцію вільних коштів і вкладання їх в інноваційні проекти з метою дослідження, освоєння та комерціалізації інновацій. Вен-чурний капітал за своєю природою є капіталом суспільним. Він формується і перерозподіляється за активної участі й підтримки держави та є продуктом перенакопичення. Венчурне фінансуван-ня має такі особливості: • кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій з боку венчура-фірми; • кошти надаються на безпроцентній основі, тобто ризиковий капітал розміщується не як кредит, а у вигляді паю в статусний фонд фірми; • вкладники капіталу вимушені очікувати в середньому від 3 до 5 років, щоб переконатись у перспективності вкладень і до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладений капітал; • інвестори ризикового капіталу прагнуть отримати не під-приємницький, а засновницький дохід, який почне приносити пі-допічна фірма;
Вы читаете Інноваційний менеджмент
