Інтернаціоналізація науки і розробок нових технологій оціню-ється спеціалістами як позитивна тенденція, оскільки виграють усі учасники, хоча і в різній мірі. Проте переваги, що їх здобувають корпорації завдяки участі в «стратегічних альянсах», сприяють перетворенню цієї моделі ко-лективної практики на найважливіший елемент загальної довго-строкової стратегії великих підприємств. Існує кілька видів стратегічних альянсів. Найпоширенішими є консорціуми, спільні підприємства, спільна науково-технічна і виробнича діяльність (кейрецу). Консорціум. Це добровільне об’єднання фірм для вирішення конкретної інноваційної проблеми, здійснення проекту, програ-ми, які обіцяють революційні зміни в техніці і технології вироб-ництва. До консорціуму можуть входити підприємства й органі-зації різного профілю та розміру, різних форм власності. Учас-ники консорціуму зберігають свою повну господарську само-стійність і підпорядковуються вибраному ними виконавчому ор-гану в тій частині діяльності, яка відповідає цілям консорціуму. Після виконання поставлених завдань консорціум може ліквіду-ватись. У рамках консорціуму є можливим: • проведення науково-технічних досліджень, які складно здій-снювати самостійно через значні витрати і ризик; • розподіл витрат на виконання НДДКР між фірмами-учас-никами; • об’єднання фірмами-учасниками дефіцитних матеріальних і людських ресурсів для виконання НДДКР; • повний доступ до результатів дослідження і право на їх ви-користання у виробництві. Так, французький і англійський філіали фірми «Тошиба», що випускають мікрохвильові печі, об’єднались в консорціум з фра-н¬цузькою фірмою «Thonison Electromanager». Разом ці фірми по-будували завод для виробництва мікрохвильових печей нових моделей. До них приєдналась німецька фірма «AEG Hausgerate». Частки капіталовкладень усіх членів консорціуму рівні, кожна з них становить 3,74 млн ф. ст. Керує консорціумом генеральний менеджер з участю трьох представників кожної з компаній [23, 72]. Дослідні консорціуми створюються в галузі радіоелектроніки, комп’ютерної технології з метою одержання нового знання або створення технологій, що мають значні перспективи вико-ристання і потребують виконання великих обсягів додаткових досліджень. Прикладом консорціуму може бути Центр дослі-дження у галузі інтегральних схем при Стенфордському уні-верситеті. Він фінансується корпораціями «Дженерал електрик», «ІБМ», «АТТ», «Хьюлетт Паккард», «Моторола», Мініс¬терством оборони США. Консорціумом керує рада директорів, яка вибирається на рік з представників компаній-засновниць (за регламентом, що забез-печує постійну участь у раді представникам великих компаній-засновниць), затверджує річний бюджет, розробляє тематику до-сліджень і формує довгострокові плани. Поточне керівництво здійснює президент, який очолює апарат управління, що працює над питаннями фінансування, координації діяльності університетів-виконавців. До складу управлінського персоналу входять співробітники бібліотеки, підрозділу бази даних і експедиції, співробітники, що підготовляють технічні зві-ти компаніям-засновникам. При раді директорів функціонує консультативна технічна рада, що розробляє рекомендації президенту щодо визначення тематики досліджень, виявляє проблеми, які потребують першочергового вирішення. На рис. 10.6 наведено приклад організаційної струк¬тури дослідного консорціуму. Рис. 10.6. Організаційна структура корпорації напівпровідникових досліджень «SRC» (американський консорціум) Спільні підприємства (СП). За даними статистики, 55 % угод з науково-технічної кооперації — це угоди про створення СП. Близько 40 % промислових компаній США з обсягом продажу більше 100 млн дол. беруть участь у створенні одного або кількох СП [107, 123, 129, 142]. У цій формі кооперації беруть участь близько 50 % західноні-мецьких та італійських фірм, 70 % французьких і майже 90 % японських [133]. Мотиви створення спільних підприємств наведено в табл. 10.4 [23]. Найпоширенішою формою організації спільних підприємств є консорціум, що передбачає розподіл відповідальності між ком-паніями-засновниками, рівні права партнерів і централізоване управління. Спільні підприємства як вид науково-технічної кооперації ак-тивно використовуються учасниками «стратегічного альянсу». Особливість СП у рамках «стратегічних альянсів» полягає в то-му, що вони створюються для розробки технологій виробництва і збуту принципово нової продукції. Партнери виконують допов-нюючі один одного функції протягом досить тривалого часу, що сприяє їх розвитку. Таблиця 10.4 МОТИВИ СТВОРЕННЯ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ Мотиви Кількість фірм % 1. Одержання передової технології виробництва 290 44 2. Здобуття права на використання товарного знаку 164 24 3. Стимулювання експорту 93 14 4. Одержання сировини й обладнання 43 6 5. Поповнення нестачі фінансових ресурсів 27 4 6. Набуття досвіду управління 26 4 7. Інші 24 4 8. Усього опитуваних фірм 664 100 Наприклад, компанія «АТТ/Філіпс» створена в 1983 р. як спі-ль¬не підприємство американської компанії «АТТ» і голландської «Філіпс» на базі рівної пайової участі двох фірм з метою вироб-ництва і збуту обладнання зв’язку. При цьому фірма «АТТ» на-магалась використати іноземного партнера для закріплення своїх конкурентних позицій на ринку обладнання Західної Європи, а фірма «Філіпс» ставила собі за мету за умови помірних витрат посилити свої позиції в промисловості засобів зв’язку. Техноло-гічну базу співробітництва забезпечували успіхи фірми «АТТ» у виробництві цифрових комутаторів. Вклад фірми «Філіпс» поля-гав у наданні своїх виробничих потужностей, свого товарного знаку і збутової мережі в Західній Європі. Рада директорів скла-дається з п’яти членів, з яких троє представляють фірму «АТТ». Функції з оперативного управління компанією діляться між за-сновниками спільного підприємства порівну. Штат компанії на всіх рівнях укомплектований на змішаній основі, при цьому в Ні-дерланди було переведено багато інженерів і адміністративних працівників фірми «АТТ». «Філіпс» постійно направляє своїх ро-бітників у США для навчання [23].
Вы читаете Інноваційний менеджмент
