фінансування НДДКР. Така кооперація націлена на вирішення довгострокових комер-ційних завдань, пов’язаних із глобальним поширенням нової тех-нології, скороченням строків розробки й освоєння проектів, шви-д¬шим просуванням нових виробів на ринок. У наш час практично всі промислові компанії розвинених країн активізують міжфірмові зв’язки. Виділяють такі основні форми міжфірмового співробітництва, як: • угоди про співпрацю в окремих видах наукової діяльності — «спільна науково-технічна і виробнича діяльність»; • створення спільних підприємств (СП); • угоди про поглинання новаторських малих підприємств (венчур¬них фірм) великими компаніями з метою одержання нових техноло-гій. Це один із способів зміцнення власної інноваційної бази фірми; • угоди про розподіл між фірмами витрат на НДДКР. Ця фор-ма розвивається у вигляді технічного співробітництва, обміну і передавання технологій, ноу-хау (непатентованих технологічних рішень), виробничого і технологічного досвіду, навчання техніч-ного персоналу, установлення і налагодження устаткування та ін.; • угоди про розподіл відповідальності між компаніями — за-сновниками консорціуму; • угоди про створення науково-технічних альянсів. Кінець 80-х і 90-ті роки відзначаються швидким зростанням міжнародної науково-технічної кооперації фірм — науково-технічних стратегічних альянсів (НТА). Це стійкі об’єднання фірм різних країн між собою і з науковими установами, держав-ними лабораторіями на основі угоди про спільне вирішення нау-ково-технічних проблем. У рамках стратегічних альянсів забез-печуються такі взаємодії між фірмами [78]: • спільне проведення НДДКР; • взаємний обмін науковими досягненнями; • взаємний обмін виробничим досвідом; • підготовка кваліфікованих кадрів. Кожний з учасників альянсу робить свій внесок у вигляді ін-телектуальних чи матеріальних ресурсів і отримує свою частку інтелектуальної власності відповідно до укладеної угоди. Основними мотивами створення стратегічних альянсів є: • швидкий розвиток технологій і скорочення життєвого циклу товарів, технологічних процесів і відповідно скорочення часу на проведення НДДКР; • зростання вартості досліджень у високотехнологічних галу-зях і відповідно розподіл витрат між фірмами на проведення спі-ль¬них НДДКР; • одержання доступу до науково-технічних досягнень партне-рів по альянсу; • розподіл ризику невдач у разі спільного проведення НДДКР; • підвищення ефективності та прибутковості. Крім того, інтернаціоналізація НДДКР через альянси допома-гає компаніям увесь час бути в курсі всього нового у сфері науки і за найкоротший період одержати необхідну інформацію та за-лучати до співробітництва необхідні фірми й відповідні кадри. Створення альянсів наближає фірми до споживачів, полегшує доступ до ринків, допомагає уважно відстежувати всі ринкові та технологічні тенденції, творчо реагувати на ті можливості й за-грози, які ці тенденції несуть у собі, постійно генерувати нові ідеї і продукти, швидко й ефективно використовувати їх з урахуванням глобального масштабу. Науково-технічні альянси бувають горизонтальними (фірми однієї галузі) і вертикальними (фірми різних галузей). Управлін-ня НТА здійснюється або одним із провідних членів, або спеці- ально створеним координаційним комітетом. Уявлення про масштаби міжфірмових угод міжнародного науково-технічного альянсу дають дані, наведені в табл. 10.3. Таблиця 10.3 МІЖНАРОДНІ УГОДИ ПРО СТВОРЕННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬЯНСІВ* Види угод Інформаційна технологія Біотехнологія Нові матеріали Міжнародні США / Західна Європа 599 245 133 Японія / США 406 155 94 Західна Європа / Японія 177 38 49 США 1005 400 277 Західна Європа 776 283 182 Японія 583 193 143 * Таблиця складена за матеріалами статті: Иванова Н. Межфирменная научно-техническая кооперация: Опыт Запада // Проблемы теории и практики управления. — 1996. — № 2. Взаємозв’язки США і Західної Європи найінтенсивніші. США відіграють лідируючу роль у міжфірмовій кооперації, залишаю-чись при цьому основним джерелом науково-технічних інновацій, які мають цінність у глобальному масштабі. Серед трьох технологічних сфер співробітництва найбільш інтернаціоналізованою є інформаційна технологія. Ця сфера найширша, охоплює виробництво комп’ютерів, засобів автоматизації, мікроелектроніки, програмне забезпечення, засоби зв’язку. Більшість фірм входять до кількох різних альянсів, кожний з яких працює в певній галузі НДР. Прикладом може бути концерн «Сіменс», який бере участь у 50 проектах, об’єднаних європейською програмою «ЄСПРІТ», яка започаткована у 1983 р., має різних партнерів у спільній нау-ково-дослідній роботі в галузях машинобудування, хімічній, ви-робництві комп’ютерів [23]. Про масштаби співробітництва свідчить такий приклад. Кор-порації «ІБМ», «Сіменс», «Тошиба» створили альянс, вклавши 1 млрд дол. у розробку суперчіпа комп’ютерної пам’яті. Резуль-тати цієї розробки можуть глобально вплинути на технічний рі-вень галузі. Розширення кооперації у сфері інноваційного процесу не ви-ключає конкуренції на ринку. Ця суперечність пояснюється так: • фірми використовують змішану стратегію «кооперація —конкуренція», співпрацюючи на стадії дослідження та розробки технологічних процесів і конкуруючи у сфері реалізації нових технологій, товарів, у методах освоєння й утримання ринків; • фірма співробітничає всередині альянсу і конкурує з фірма-ми інших альянсів. Наприклад, у літакобудуванні.
Вы читаете Інноваційний менеджмент
