контактування 14 7,5 випуск акцій 21 8,3 планування 52 6,6 відносини зі службовцями 29 6,3 маркетинг 29 6,6 державне регулювання 13 8,8 проведення НДДКР 27 6,0 Надання допомоги: ведення звітності 39 6,8 оформлення патентів 21 5,8 комп’ютерна обробка даних та інформаційний пошук 41 7,8 Здавання в оренду: будівель і приміщень 64 9,7 залів для нарад 77 8,4 кафетеріїв 27 7,3 транспортних засобів 27 6,7 устаткування 36 6,5 Надання: телефонів 6 8,6 бібліотек 29 6,3 венчурного капіталу 23 3,8 копіювальної техніки 75 8,8 послуг пошти 64 3,2 канцелярських послуг 66 8,1 персональних комп’ютерів 52 7,2 Успішно функціонують бізнес-інкубатори в Німеччині, Поль-щі, Словакії, Чехії. Досвід зарубіжних країн свідчить, що інкуба-тори бувають трьох видів. 1. Неприбуткові — це ті, що працюють із залученням коштів місцевих органів влади. Останні зацікавлені у створенні робочих місць та економічному розвиткові регіону. Інкубатори такого ви-ду отримують з орендарів плату, яка значно нижча (до 50 %) ніж у середньому в країні. Цього достатньо, щоб утримувати основ-ний персонал, який працює в інкубаторі. 2. Прибуткові — ті, що не надають пільг, здаючи в оренду своє майно. Це переважно приватні бізнес-інкубатори, чисель-ність яких зростає. Вони пропонують орендарям широке коло рі-з¬номанітних послуг, за користування якими отримують платню. 3. Інкубатори, які функціонують при академічних інститу-тах, вищих навчальних закладах. Вони виступають як сполуч-на ланка в розробці нововведень між науковими установами і приватним бізнесом, надають ефективну підтримку підприємст-вам, які мають намір опанувати високотехнологічну продукцію: необхідні консультації науковців, дослідну та лабораторну базу, обчислювальну техніку, можливість користування бібліотекою. Орендна плата при цьому досить висока. Функції бізнес-інкубаторів постійно розширюються. У табл. 10.2 наведена хара-к¬теристика основних послуг інкубаторів. Розвиток бізнес-інкубаторів започатковано в багатьох країнах колишнього СРСР. У Росії в 1995—96 рр. було створено 12 біз-нес-інкубаторів у регіонах з метою підготовки кадрів для ринко-вої економіки і підтримки малого бізнесу. В Україні також створені бізнес-інкубатори при деяких вищих навчальних закладах та в регіонах (за підтримки урядових про-грам іноземних країн) [69]. Так, за ініціативою міської держадміністрації для підтримки інноваційної діяльності в столиці створено Київський інноваційний бізнес-інкубатор, до складу якого входять: безпосередньо бізнес-інкубатор як орган управління, координаційні органи для забезпечення співробітництва з місцевими органами влади; самостійні цент¬ри, які забезпечують обслуговування інкубованих фірм; самі фірми. Інкубовані фірми займаються інноваційним проектуванням та користуються всіма пільгами, наданими бізнес-інкубатором (пільгові оренда приміщень, отримання сервісних послуг). Територіально вони розташовані в приміщенні бізнес-інкубатора, проте термін дії їх перебування в складі бізнес-інкубатора обмежується 2—3 роками. Інноваційні бізнес-інкубатори діють при технічних універси-тетах Львова, Дніпропетровська та Києва. У 1996 р. в Івано-Франківську створено Українсько-канадський бізнес-центр, який здійснює основні функції бізнес-інкубатора [27, 69]. 10.6. Консультативні фірми Значного розвитку за останні 10 років набула науково-кон-сультативна діяльність. Вона має всеохоплюючий характер. Це — консультативні фірми з будь-яких проблем організації і управління, починаючи з проблеми довгострокового прогнозу, розробки інноваційних стратегій, організаційних структур, і закінчуючи проблемами звільнення кадрів. Консультативні фірми як організаційна форма взаємодії науки і практики виникли в 70-ті роки. З того часу попит на послуги консультативних фірм постійно зростає. Консультація — це фор-ма послуги фірмі (організації) або людині з метою аналізу ситуа-цій та вирішення їх і пов’язаних з ними проблем. Консультації спираються не тільки на знання та досвід, а перш за все на прове-дення конкретних і спеціалізованих досліджень. Технологічно ця робота охоплює такі етапи: отримавши замовлення, спеціалісти проводять загальне ознайомлення з фірмою чи з проблемою, оці-нюють її параметри, вибирають форму консультативної роботи, укладають договір (контракт) на її проведення, здійснюють діаг-ностику управління інноваційною діяльністю фірми, розроблю-ють рекомендації, проводять моніторинг їх реалізації. Консультаційна фірма у співробітництві з замовником формує дослідну групу з урахуванням характеру досліджуваних проблем, особливостей проведення досліджень, обсягів роботи. Дуже часто консультанти виступають у ролі експертів або арбіт-рів. Існують зовнішні і внутрішні консультанти. Нерідко виника-ють такі потреби в консультативній діяльності, які не раціональ-но реалізовувати, залучаючи зовнішніх консультантів. Це буває за умов невеликого обсягу дослідної роботи, побоювань щодо можливості розкриття інформації про стан фірми, інновації або недовіри до консультативної фірми та ін. У таких випадках вико-ристовуються послуги внутрішніх консультантів. Фірми часто організують підготовку таких консультантів. Внутрішніми консультантами можуть бути фахівці високої кваліфікації, які мають певний досвід і певні особисті якості, що дає змогу їм кваліфіковано провести діагностику ситуації, а також розробити практичні цінні рекомендації для вирішення проблеми. Головними чинниками
Вы читаете Інноваційний менеджмент
