комп’ютером, тоді як у 1980 р. його майже не використовували. І це в розвинених країнах. Фірми дедалі більшою мірою мають справу з новими технологіями, які використовуються як «наступальна зброя» для завоювання ринку. Ефект творчого руйнування, як його визначив ще Й. Шум¬петер, добре відомий. Новим явищем уявляються процес прискорення та його географічне поширення. Наслідком даної еволюції є те, що конкуренція ведеться в масштабах усієї планети. Ефективно працювати на вітчизняному ринку вже недостат-ньо, фірма повинна визначити конкурентну перевагу на міжнаро-д¬ному ринку і передусім на рівні тріади — країн Європи, Північ-ної Америки і Японії. Цей ринок нараховує близько 700 млн осіб (15 % населення земної кулі), проте на його частку припадає дві третини валового світового виробництва і приблизно 85 % купі-вельної спроможності [67]. Отже, конкуренція і монополія — це ще два важливі чинники, сумісна дія яких спричиняє виникнення інноваційних ідей. На будь-якому ринку конкуренти намагаються захопити най-більшу його частку. Оскільки фірми контролюють одна одну в досягненні цієї мети — жодній не вдається заволодіти всім рин-ком. Цей процес змушує фірми працювати не тільки ефективні-ше, а й стимулювати нововведення для утримання лідируючої позиції у своїй ніші ринку чи проникати на нові ринки. Приклад. Фірма «Найк» (США) працювала у сфері виробни- цтва спортивного взуття. У 1980 р. вона пропонувала ринку 140 моделей і контролювала майже 50 % ринку, випередивши такі відомі іноземні фірми, як «Адідас» і «Пума». Але попит на рин¬ку змінився. Спортивне взуття стало користуватись популярністю не тільки в спортсменів-професіоналів. Скориставшись модою на аеробіку, суперниця «Найк» фірма «Рібок» почала набирати швидкість завдяки виробництву нової моделі взуття для заняття аеробікою і вийшла на перше місце в галузі. Її частка на ринку досягла 27 %, а частка «Найк» зменшилася з 50 до 23 %. Слідом за модою на аеробіку на ринку сталася ще одна змі-на — спортивне взуття взагалі стало модним. І знову фірма «Рі-бок» швидко відреагувала на зміни й обігнала «Найк», вирвав-шись уперед. До 1988 р. вона щорічно продавала взуття на 75 млн дол., тоді як «Найк» — лише на 50 млн. Але «Найк» не мав наміру відступати. Він створив нову продукцію, звертаючи увагу на стиль і моду. І вже в 1990 р. «Найк» обігнав фірму «Рібок» на 30 %. «Рібок» залишилась позаду, але продовжувала нарощувати зусилля, ви-трачаючи близько 70 млн дол. на рекламу та розроблення нової моделі «Памп». У цей час на ринку з’явилась нова фірма «Л. А. Гіар», яка стала лідером з виробництва жіночого спортив-ного взуття і посіла третє місце на ринку. Конкурентна боротьба триває. З’явилась, розвивається і поглиблюється тенденція обміну на-уковими ідеями між фірмами, активного їх співробітництва з державними лабораторіями, створення науково-дослідної бази за кордоном. Як правило, фірми забезпечують прикладні дослі-дження і виготовлення експериментального зразка, а лаборато-рії — теоретичні дослідження. Ця взаємодія є причиною і джере-лом інноваційних ідей. Наприклад, фірма «ІВМ» сумісно з «Bell Labs» і Массачусет-ським технологічним інститутом створили консорціум для техні-ч¬ної реалізації явища високотемпературної надпровідності, за відкриття якої вчені фірми «ІВМ» у 1987 р. одержали Нобелівську премію. Найважливішим джерелом інноваційних ідей серед іншого є творча діяльність людей, погляди яких виходять за межі тради-ційного підходу до вирішення проблем. Американський учений А. Залезник вважає, що творчість є досить рідкісним явищем. У корпорації творча активність залежить від наявності обдарова-них людей, які здатні на нестандартне мислення. Тобто творчість слід розглядати як здатність відійти від штампів, догм і стерео-типів мислення під час розроблення технологічного процесу, що в результаті дає новий спосіб виробництва існуючого продукту або новий продукт (інновацію). Генераторами інноваційних ідей є новатори. До цієї категорії належать винахідники, раціоналізатори, люди, які мають здібнос-ті, природний хист, обдарованість до певного виду діяльності, що розвивається під впливом певних умов, і бажання виразити своє бачення через створення новини, новації. Головну роль у спонуканні творчої активності новатора відіграють як його внутрішні, так і зовнішні мотиви . При цьому свідома дія особистості завжди спрямована на певну мету, якої вона хоче досягти. Мотив і мета тісно пов’язані між собою. Мотив виступає як причина постановлення тих чи інших цілей. Слід зазначити, що взагалі будь-яка дія здебільшого спонука-ється не одним, а кількома мотивами, які перебувають у певній субординації — одні відіграють провідну роль і підпорядковують собі інші. Творчій діяльності новаторів притаманні свої особли-вості мотиваційної сфери. Серед зовнішніх мотивів важливу роль відіграє система управління організацією, яка може пригнічувати талант або сформувати умови для його розквіту, розроблення та запровадження ним творчих ідей у життя. Крім цього, зовнішніми мотивами творчої активності є: • попит у сферах споживання і виробництва на нові товари та послуги; • досягнення науки і техніки. Внутрішні мотиви спонукають творчих працівників до задо-волення таких особистих потреб, як: • самовираження шляхом реалізації свого потенціалу; • належність до професійної групи (інженерного корпусу, на-уковців, винахідників); • визнання іншими членами організації, суспільства професіо-налізму, компетентності, значущості особистості; • матеріальна незалежність і впевненість у майбутньому; • забезпечення особистої безпеки. Проте внутрішніх і зовнішніх мотивів недостатньо для синте-зу оригінальної інноваційної, технічно здійсненної ідеї. Крім від-повідних організаційних умов, необхідні індивідуальні якості до-слідника, і перш за все натхнення, захопленість процесом твор-чості в пошуку рішень інноваційних ідей. Ніяке управління не зможе пробудити творчу силу, якщо немає натхнення і відсутні здібності до творчої діяльності. Психологи розрізняють дві групи творчих особистостей: гене-раторів та трансформаторів ідей у конкретне рішення. Генераторам ідей притаманні такі якості, як: • широкий кругозір; • концептуальність мислення; • багата уява; • уміння подивитись на ідею з висоти «пташиного польоту»; • науково-технічний талант. Якості можуть бути розвинені в результаті виховання, освіти, життєвого досвіду, програми особистого тренування спостере-ження, евристичних прийомів, які забезпечують пошук нових по-єднань існуючих явищ. Звичайно, наявність таланту обумовлена генетично. Він дається від народження. Праця може його активізувати, викликаючи в дослідника стан осяяння, інтуїтивного бачення шуканого рішення. На рис. 3.10 показана модель трансформації ідеї дослідника. Як свідчить практика, для появи одного життєздатного інно-ваційного технічного рішення необхідно синтезувати деяку кри-тичну масу ідей, що досягається певною організацією роботи цільових груп дослідників, які володіють необхідним творчим потенціалом. До таких груп, як правило, входять генератори ідей, аналітики, трансформатори ідей, що дає синергетичний ефект, зумовлений сумісною працею.
Вы читаете Інноваційний менеджмент
