об’єднання здобуток на культуру помешкання покупки харчування на майбутнє місце проживання спорт політика За вказаними параметрами будуються відповідні профілі (сте-реотипи) поведінки соціальних груп, що дає можливість виявити їх сприйнятливість до інновацій, орієнтацію і чутливість до нововведень, визначити зміни у формуванні соціально-культурних тенденцій. Наприклад, потяг до здорового способу життя підвищив попит на спортивні товари, натуральні продукти харчування, нетрадиційні методи лікування. Щоб задовольнити потребу, стали відкриватись магазини здорового харчування, з’явились фірми-новатори з виробництва харчових добавок. Масовим захопленням бігом підтюпцем скористалось багато компаній, які виготовляють спортивний одяг та взуття. Колосального успіху в 1983 р. в Сполучених Штатах досягли фірми, які випускали кімнатні тренажери [33]. Ознакою змін у сприйняттях може бути також несподіваний успіх чи невдача. Приклад. У 1957 р. автомобіль «Едсель» компанії «Форд мо-тор» зазнав провалу на ринку. Цей автомобіль — кінцевий ре-зультат ретельно опрацьованої стратегії в американському автомобільному бізнесі. У розробці цієї моделі були втілені новітні досяг¬нення в галузі автомобілебудування з максимальним урахування потреб покупця щодо технічних характеристик і дизайну. Але автомобіль не продавався. Пошук причин провалу «Едсель» наштов¬хнув керівництво на думку, яка виявилась справедливою: у покупців відбулися зрушення у сприйняттях і ціннісних орієнтаціях, що негайно позначилось на ринковій ситуації. До цього часу ринок автомобілів був сегментований за рівнем доходів, тепер став сегментуватись за уподобаннями споживача [158]. Передбачення змін у сприйняттях, настроях споживача роб-лять інноваційні заходи дуже вдалими і своєчасними. Нові знання (як наукові, так і ненаукові). Нововведення, які ґрунтуються на нових знаннях, мають певні особливості. Як пра-вило вони вирізняються довготривалістю визрівання, великим розривом у часі між появою нового знання і його доведенням до рівня технологічного використання. Приклад. Рудольф Дізель спроектував свій знаменитий двигун ще в 1867 р. Це був революційний винахід, але тільки у 1935 р. американець Ч. Каттеринг зробив можливим його використання. Потрібно було зібрати воєдино цілий комплекс наукових знань, починаючи із XVII ст., щоб зробити можливим появу ЕОМ. Ча-совий розрив між появою відкриття і його практичним опануван-ням характерний не тільки для науково-технічного нововведення, а й для інновацій, в основі яких лежать нові знання, що не стосуються науки і техніки. Наприклад, теорію підприємницького банку розробив Клод Анрі Сен-Сімон зразу після закінчення наполеонівських війн. За ідеєю Сен-Сімона банкір повинен «інвесту¬вати», тобто створювати нову можливість для зростання багатства. Ця ідея була реалізована тільки в 1852 р. Послідовниками Сен-Сімона був створений перший підприємницький банк «Кредит Мобільє» і тим самим вони започаткували народження фінансового капіталу. Часовий розрив між новими знаннями і нововведеннями, що базуються на цих знаннях, на думку П. Друкера, внутрішньо властивий природі знань. Водночас зовнішні кризові явища здатні скоротити період реалізації нових знань у створенні нововведень. На- приклад, Друга світова війна прискорила створення атомної зброї. Наступною характерною рисою інновацій, базованих на нових знаннях, є те, що вони, як правило, будуються на конвергенції декількох видів знань. Наприклад, в основі розробки літака бра-тами Райт лежать два відкриття: винахід двигуна, який працює на бензині, і відкриття у сфері аеродинаміки. Комп’ютер є дитям конвергенції п’яти різних відкриттів: у галузі математики — двоїста система обчислення, математична логіка, впровадження перфокарти, розроблення програмного забезпечення і принципів зворотного зв’язку. Отже, поки не з’єднаються воєдино всі необхідні знання, тоб-то науково-технічні досягнення, потреби часу, можливість вико-ристання знань — інновації неможливі. Розглянуті джерела та причини інноваційних ідей мають різне значення, але всі вони мають систематично аналізуватись і бра-тись до уваги під час розроблення нововведень. Проведення до-сліджень у багатьох галузях слід націлювати на знаходження і використання нових оригінальних ідей. Для цього необхідне на-копичення інформації про використання вже існуючих нововве-день, їх поширення та успіх чи занепад на ринку. 3.5. Чинники успішності та невдач нововведень Визначенню чинників успішності й невдач нововведень при-свячено чимало досліджень у Європі, США, Японії, висновки яких дають схожі результати. Перш за все відзначається висока «смертність» нових ідей. Із 100 ідей до розроблення береться 26,6 %, до стадії випробувань доходить 12,4 %, уведеними і ко-мерційно успішними виявилось 9,4 %. Французький дослідник Купер вивчав причини успіху і прова-лу 195 промислових товарів. З них 102 випадки фірми вважали успішними, а 93 — провалом. Дослідження Т. Коно свідчить, що на японських підприємствах 33,1 % започаткованих ідей дійшло до стадії технічного розроблення і 47,1 % з них до стадії комерційного розроблення. Із цієї частини повністю були прийняті, матеріалізовані у зразках, дійшли до масового виробництва і споживання 55,9 % ідей. Загаль¬на питома вага повністю реалізованих ідей дорівнює, таким чином, 8,7 %, (0,331 ? 0,471 ? 0,559) = 0,087. За розрахунками автора, для успіху одного нововведення потрібно спродукувати 18 нових ідей. На рис. 3.11 показана «смертність ідей» [67]. Рис. 3.11. Криві «смертності» ідей нових товарів На успішність нововведень впливають такі чинники: • наявність в організації джерела творчих ідей; • ефективна система відбору та оцінки ідей нових виробів; • орієнтація на ринок; • перевага товару над товарами конкурентів; • маркетингове ноу-хау; • відповідність інноваційної стратегії меті організації; • доступ організації до ресурсів; • глобальна концентрація товару. У конкретному середовищі організації (фірми, підприємства) намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (тех-нологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелек-туальної ренти, оскільки з дифузією інновації попит на неї змен-шується. Крім того, керівництво підприємства зацікавлене у створенні продукції, яка б істотно перевершувала за своїми спо-живчими властивостями вже існуючі аналоги і яка б могла стати базовою для подальших модифікацій. Тому ключовим чинником успіху нововведення є: 1) перевага товару над своїми конкурентами, тобто наявність у нього уніка-ль¬них властивостей, що допомагає кращому сприйманню споживачем. Цей чинник відзначають усі дослідники як головний; 2) маркетингове ноу-хау фірми, тобто краще розуміння поведінки споживачів, психології сприйняття новинок, тривалості ЖЦТ і розмірів потенційного ринку; 3) висока синергія НДР і виробництва, або взаємодія всіх підрозділів підприємства як одного цілого — технологічне ноу-хау. Усі три чинники перебувають під контролем підприємства, що виключає всякий фаталізм в інноваційній діяльності. Успіх тут визначається якістю інноваційного менеджменту.
Вы читаете Інноваційний менеджмент
