Чинники сприяння Система чинників Обмежувальні чинники Наявність необхідного наукового потенціалу, технічної бази, фінансових ресурсів, вивчення потреб ринку, контроль якості продукції, розвиток технологічної ін-фраструктури, наявність резерву капіталу і ресурсів, інноваційні стратегії Техніко-економічні Слабкість матеріальної та науково-технічної бази; домінування традиційного виробництва, не-достатність коштів для ри¬зикових проектів, застаріла техніка і технологія, орієнтація на поточні корот-кострокові цілі Гнучкість організаційних стру-ктур, децентралізація, авто-номія, формування творчих цільових груп; оперативність у впровадженні ново¬введень, кваліфікований мар¬кетинг, зацікавленість вищого керівництва в ново- введеннях Організаційно-управлінські Висока централізація і консервативність ієрар-хічних принципів організаційної структури; відсут¬ність інноваційної страте¬гії, складність узгодження інтересів учасників інноваційного процесу; байду¬жість менеджерів до нововведень; повільність у роз-робленні і впровадженні інновацій Можливість швидко одер-жувати необхідну інформацію; придбання ліцензій патентів, ноу-хау, визнання цін¬них інноваційних ідей пер-соналу; постійне поповнення інформаційного фонду організації; правильний вибір інформаційних каналів, розширення горизонтальних потоків інформації Інформаційно-комунікативні Недостатня інформація про інновації та джерела їх розроблення і розпо-всюдження; відсутність достатнього захисту всіх видів власності на інфор¬маційні ресурси; недостатній обмін інформацією для управління ін-новаціями, замкнутість і обмеженість міжгалузе-вих зв’язків Забезпечення можливості самореалізації працюючих, заохочення творчої праці; увага кадровій політиці і трудовим відносинам, моральне заохочування і суспільне визнання, сприятливий психологічний клімат у колективі Соціально-психологічні Стереотипи поведінки; страх, побоювання покарань за невдачу, опір усьому новому, що надходить зовні, збільшення невизначеності, зміна осо¬бистого статусу Державна підтримка інноваційної діяльності, законодавче заохочення в підприємництві Правові Антимонопольне, податкове, патентно-ліцензійне та кредитне обмеження Таблиця 7.3 ЗАСОБИ ПОДОЛАННЯ ОПОРУ НОВОВВЕДЕННЯМ В ОРГАНІЗАЦІЇ Заходи Передумови (застосування) Переваги Недоліки Навчання і надання інформа¬ції Недостовірна інфор¬мація чи її неправильна інтерпретація У разі перекона-ності в необхід-ності змін спів-робітники актив-но беруть участь у перетвореннях Потрібно багато часу для роз’яс¬нень і переконань Залучення до участі в прое-кті Дефіцит інформації в ініціаторів проекту щодо програми змін і передбачуваного опору їм Учасники заціка-в¬лено підтримують зміни і надають релевантну інформацію для плану¬вання Потрібно багато часу Стимулювання та підтримка Опір у зв’язку зі складністю індиві-дуальної адаптації до окремих змін Облік індивіду- альних побажань полегшує досяг-нення цілей змін Потребує багато часу і витрат Переговори й угоди Опір груп у керів-ництві організації що-до побоювання втра¬тити свої привілеї в результаті змін Стимулювання в обмін на підтримку Великі витрати і може викликати претензії в ін-ших Кадрові пере-с¬тановки і призначення Неспроможність інших тактик впливу Опір швидко лік-відується, не по-т¬ребуючи великих витрат Загроза майбутнім проектам че¬рез недовіру осо-бистостей, яких торкаються пе-рестановки Приховані та явні примусові заходи Гострий дефіцит часу Швидка реаліза-ція проекту Породжує стій-ку озлобленість стосовно ініціа-торів, пасивний опір У процесі відбору ідей і проектів виявляється певна взаємоза-лежність між організацією як суб’єктом реалізації нововведення та характером нововведень. Самі по собі нововведення часто по-требують, з одного боку, гнучкої корпоративної політики, децен-тралізації і мобільності організаційних структур, з іншого — вза-ємодії всіх служб, що працюють над оновленнями. Отже, проб-леми, що виникають під час упровадження нововведення, вирі-шуються шляхом узгодження суперечностей між характером но-вовведення та підприємством. На рис. 7.4 показані умови поширення і впровадження ново-введень, їх адаптації в організації. Рис. 7.4. Умови, що визначають особливості процесу впровадження нововведень Необхідно звернути увагу на той факт, що сучасна теорія по-ширення нововведень в організаціях відрізняється від попередніх тим, що всі чинники, які створюють умови для впровадження ін-новацій, розглядаються у взаємодії, а інновація має бути інтегро-ваною в систему організації або організація має бути адаптова-ною до нововведення. Поширення нових технологій можна уявити собі як зіткнення між старими (традиційними) порядками і новими. Коли нові по-рядки неможливо встановити шляхом копіювання попередніх, фірма може використати імітацію, тобто перенести до себе схему якогось зовнішнього зразка. Якщо нововведення потребує великого обсягу раніше організації не притаманних, специфічних знань, імітація може потягнути за собою таку суттєву мутацію, що спроба скоріш за все обернеться для організації невдачою. І навпаки, коли фірма або її керівні структури управління, що приймають рішення, вже до певної міри знайомі з інновацією, то-ді набагато ймовірніше успішне впровадження нововведення. На рис. 7.5 показана модель процесу поширення (адаптації) нововведення в організації. Рис. 7.5. Модель процесу поширення (адаптації) нововведення в організаціях Викладені уявлення про нововведення відрізняються від кон-цепції Шумпетера, згідно з якою при впровадженні інновації всі старі зв’язки порушуються і замінюються на нові, які суттєво від-різняються від попередньої рутини. Тепер у теорії поширення но-вовведень акцент робиться на здібності організації до імітації — припускається взаємодія умов адаптації і властивостей самого нововведення. Крім того, велике значення для подолання опору нововве-денням і їх упровадженню має наявність спеціалістів-профе-сіоналів в організації. Тому необхідно звернути увагу на ство-рення та діяльність громадських товариств інженерів-техно¬логів. Наприклад, практика роботи таких товариств за кордоном свідчить, що їх діяльність спрямована на поширення знань про новації шляхом проведення конференцій, публікацій докладів, налагодження і підтримки між собою постійних взаємозв’язків на основі спільних інтересів до НТП. Можна зробити припущення, що інженери-технологи, які добре знайомі з інноваціями, новими ідеями, скоріше, ніж ті, хто не знає їх, можуть запропонувати і реалізувати у своїй організації відповідні нововведення. Отже, інженери-технологи, менеджери-інноватори є ключовими фігурами в тій «системі перетину кордонів», по якій інформація про нову технологію надходить в організацію, оскільки вони є її членами й учасниками зовнішньої спеціалізованої інфраструк-тури. Перед тим як упроваджувати інновацію в організації виникає необхідність точно і ясно встановити, які потоки інформації не-обхідні між людьми і в чому конкретно будуть відбуватися зміни, їх сутність. Одним із завдань у здійсненні нововведень і подолання опору — це
Вы читаете Інноваційний менеджмент
