Крім розглянутих чинників, на рівень сприйнятливості органі-зації до нововведень впливає сам характер нововведення: власти-вості технології чи продукту, набір вигід, які одержить підприєм-ство як користувач нововведення. Важливими є сумісність ново-введення (техніки, технології) з іншим устаткуванням (процеса-ми), складність конструкції, простота в експлуатації, очікуваний прибуток, ступінь ризику й ін. На сприйнятливість до нововведення має вплив концепція нового продукту (послуга), яка розглядається як набір певних властивостей, що принесуть переваги користувачам. Справа в тому, що одна й та сама ідея може привести до різних концепцій. Тому, визначаючи концепцію продукту, організація (фірма, підприємство) робить вибір, виходячи із своїх цілей і можливос-тей. Для керівництва фірми концепція нового продукту вказує на характер ресурсів, які необхідно виділити на реалізацію проекту. Крім того, концепція нововведення визначає базовий ринок, на якому майбутній продукт буде позиціюватись. З цього приводу маркетингова служба повинна дати відповідь: яку нішу на ринку може зайняти новий продукт, як на нього будуть реагувати потенційні споживачі, конкуренти, яка тривалість розроб¬лення та впровадження нововведення. Чинник часу має важливе значення і безпосередньо впливає на рентабельність нового товару. Виникає необхідність постійно відстежувати стан розробки на різних етапах НДДКР і вимірювати рівень її відповідності поставленим цілям і завданням за строками виконання проекту. Отже, сприйнятливість до інновацій потребує від організації здатності до створення нових ринків, нових товарів, техніки і технології, при цьому необхідно брати до уваги, що конкуренти не сидітимуть, склавши руки, а також будуть прагнути до перемоги. Тож важливими є аналіз інформації про конкурентне середовище, оцінка рівня попиту на аналогічні товари та послуги. Аналіз і зіставлення конкурентних переваг та можливостей охоплюють оцінку ємності ринку, можливості його сегментації, вигоду, яку пропонують споживачу конкуренти. На рис. 7.11 показаний загальний аналіз позицій організації на конкурентному ринку. Вигоди для споживачів від упровадження інновації на ринок мають дати відповідь на питання про її перспективність у завою-ванні достатнього ринкового сегмента. Важливим чинником, який визначає сприйнятливість організа-ції до інновації, є ступінь застарілості технічного парку і те, на- скільки він відповідає науково-технічному рівню виробничої бази організації. Освоєння випуску нових виробів часто потребує впро¬вадження прогресивних технологічних процесів, заміни застарілої техніки новою, з поліпшеними якісними параметрами. Рис. 7.11. Загальний аналіз позицій організації на конкурентному ринку Підвищуючи інвестиційний і технологічний рівень за допомо-гою заміни морально та фізично застарілого обладнання, техніч-ного переозброєння виробництва, підприємства домагаються цим підвищення сприйнятливості до нововведень. Таким чином, на рівень сприйнятливості нововведень мають вплив як сам харак-тер нововведень, рівень його радикальності, складність чи прос-тота в експлуатації, життєвий цикл, так і параметри організації, яка здійснює інновацію, наявність та величина ресурсів, гнучкість її організаційних структур, стиль і характер мислення мене-джерів, культура та психологічний клімат. Саме поєднання зазна-чених умов створює основу і визначає характер процесу адаптації новацій в організації. У табл. 7.6 показані етапи адаптації нововведення в організації, що впливають на процес сприйняття і дифузію нововведення. Таблиця 7.6 ЕТАПИ АДАПТАЦІЇ НОВОВВЕДЕННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ Етапи Рекомендації 1. Оцінка підготовле-ності організації до нововведень Виявлення джерел опору, визначення параметрів зміни в організації, аналіз організаційних проблем 2. Розроблення і здійс-нення програми впро-вадження Поширення інформації про достоїнства нововве-дення, участь персоналу в поширенні й оцінці ін-формації про нововведення, прийняття на роботу нового персоналу і перепідготовка працівників, придбання необхідного устаткування та матеріалів, утворення ефективної системи міжособистісних комунікацій, формування стимулюючої си- стеми використання нововведень, розроблення проектів і програм НДДКР 3. Контроль за ходом реалізації програм Оцінка результатів упровадження нововведень, модифікація нововведення 4. Методичні вказівки до формування лінії поведінки персоналу Одержання підтримки вищого керівництва, залучення персоналу, зниження почуття невизначеності персоналу у зв’язку з упровадженням нововведення Отже, взаємодія організації та нововведень забезпечується си-стемою взаємопов’язаних цілей і чинників, що формують певні умови для реалізації комплексу заходів, спрямованих на здійс-нення управління та реалізацію нововведень. 7.4. Інноваційний потенціал та його оцінка Одним з головних чинників сприйнятливості до нововведень є інноваційний потенціал організації. Термін «потенціал» (лат. potentia — сила, потужність) означає здатність і готовність будь-якої організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу. Здатність — це наявність і збалансованість структури іннова-ційного потенціалу, а саме ресурсів, необхідних для інноваційної діяльності, як-от: ? наявність висококваліфікованих спеціалістів-учених, розро-б¬ників-інженерів, інноваторів, системних організаторів, винахід-ників тощо; ? наявність матеріально-технічної бази — устаткування, облад¬нання, інформаційно-комунікаційних систем, забезпеченість необхідними матеріалами, реактивами, лабораторним, офісним обладнанням; ? забезпеченість науковою інформацією й інформацією про інновації та інноваційну діяльність у країні і за кордоном: науко-во-технічною літературою, літературою з питань патентів, вина-ходів, нових наукомістких технологій; ? наявність фінансових ресурсів, що забезпечують інновацій-ну діяльність у рамках довгострокової перспективи, виконання цільових програм та проектів, витрати на НДДКР. Готовність — це достатність потенціалу та існуючих ресурсів для здійснення інноваційної діяльності. Рівень готовності інноваційного потенціалу може бути визначений за допомогою низки параметрів, які відображають ступінь розвитку НДДКР та інших напрямів діяльності підприємства, яке створює і впроваджує нововведення. До них належать: • виробничий потенціал підприємства; • рівень розвитку техніки порівняно зі світовим (технічний потенціал); • характеристика тривалості життєвого циклу продукції, яку виготовляє підприємство; • частка дослідно-конструкторських розробок у загальних ви-тратах на НДДКР; • ступінь інтеграції різних підрозділів між собою; • рівень централізації і децентралізації управління; • можливість подальшого вдосконалення нововведень, появи на їх основі інших інновацій, а також їхнього поширення на нові сфери науково-практичної діяльності; • наявність венчурного капіталу і можливість створення вен-чурних малих підприємств у складі компанії; • рівень використання ефективних методів управління ново-введеннями з позиції виходу кінцевого наукомісткого матеріаль-ного чи інтелектуального продукту;
Вы читаете Інноваційний менеджмент
