РОЗУМНИЙ І ДОЛОТОМ РИБУ ЛОВИТЬ
Приходить бурсак на берег річки, бачить — дядько на гачок рибу ловить і вже має ціле відро окунів. А в бурсака в руках тільки дрючок і долото. Він прив'язав долото до дрючка, став поруч дядька і ловить також рибу. Відвернувся кудись дядько, а він рибу забрав і пішов додому. По дорозі його питають:
— Рибу ловили?
— Егеж.
— І піймали?
— Аякже!
— А чим ловили?
— Долотом!
— Що то, як розумне, — і долотом рибу ловить.
ДУРНЯ ВСЮДИ Б'ЮТЬ
Було собі три брати: два розумних, а третій дурень. От поїхали вони в поле орати, та забули ковганку взяти. Посилають вони дурня по ковганку. А щоб він не забувся, як її звать, наказали, щоб він, ідучи дорогою, усе б казав: «ковганка, ковганка, ковганка».
Іде дурень дорогою і все товче одне: «ковганка, ковганка, ковганка». Коли він спіткнувся, упав і забув, як то зветься, за чим його послали. Думав, думав та й надумався. Іде та все:
— Поганка, поганка, поганка.
Доходить до церкви, аж із церкви ідуть молоді; а він все:
— Поганка, поганка, поганка.
Тут його в шию, в шию.
— Ти б краще, сякий-такий, став та й сказав: «Дай, боже, щоб і на той рік дочекати гулять таке весілля».
Він добре запам'ятав це. Іде, аж мертвого несуть до ями. Дурень став та й каже:
— Дай, боже, вам і на той рік гулять це весілля!
Тут знов натовкли його, бідного, в шию.
— Ти б краще, сякий-такий, став, перехрестився, та й сказав: «Царство небесне, вічний покой».
Дурень запам'ятав це. Іде він та йде, коли чоловік з двора здохлу кобилу тягне. Дурень став, перехрестився:
— Царство небесне, вічний покой...
Тут чоловік давай його бити:
— Ти б краще, сякий-такий, взяв би за хвіст і допоміг би мені витягти з двору.
Дурень запам'ятав це. Іде та й іде, коли чоловік кабана смалить. Дурень кабана за хвіст та й давай його тягати. Чоловік за це давай його бити в шию.
— Ти б краще сказав: «Дай, боже, щоб ти цим добром нагодував жінку й діточок».
Дурень запам'ятав це. Іде та й іде. Коли бачить чоловік до вітру ходить. Дурень підійшов близенько та й каже:
— Дай, боже, щоб ти цим добром нагодував і жіночку свою і діточок своїх.
Чоловік той скоріше штани на себе, давай бити дурня:
— Ти б краще сказав: «А киш!»
Іде дурень та й іде, коли бачить стрільці стріляють качок. Дурень як крикне:
— А киш!
Усі качки як не були на воді. Стрільці давай бити дурня.
— Ти б краще і собі палицю взяв, то, може, і ти чи не вбив би якої качки.
Дурень узяв палицю і пішов собі. Іде та й іде. Дивиться, коли одна баба другій у голові шукає. Дурень тоді давай лупити палицею бабу. А баби його в шию.
— Ти б краще і собі наставив голову, то, може, ми б і тобі пошукали.
Іде дурень, аж бачить собаки гризуться. Він і собі підставив голову. Тут собаки його по шматочку і рознесли всього.
