ЛИСТ ПЕТЛЮРІ
«Ми, таращанці, богунці та інші українці, козаки, червоноармійці, одержали твою нахабну відозву.
Як у давнину запорожці турецькому султанові, так і ми тобі відповідаємо.
Був у нас гетьман Скоропадський, сидів на німецьких багнетах, загинув проклятий.
Новий пан гетьман об'явився — Петлюра. Продав бідних селян польським панам, уклав з панами-поміщиками мир. Продав Україну французьким, румунським, грецьким щукам, пішов з ними проти нас — трудящих бідняків України. Продав матір-батьківщину, продав бідний народ.
Скажи, Іудо, за скільки грошей продав ти Україну?
Скільки платиш своїм наймитам за те, щоб собачим язиком каламутити селянство, підіймати його проти влади трудящої бідноти?
Скажи, зраднику! Тільки знай, не панувати панам більш на Україні!
Ми, сини її, бідні трудівники, головою накладемо, а її оборонимо, щоб розцвіла на її вільній землі пшениця, на волі вижата була вільним селянством на свою користь, а не жадібним грабіжникам, кровопивцям, куркулям, поміщикам.
Так! Ми — брати російським робітникам і селянству, як і брати всім, хто бореться за визволення трудящих.
Твої ж брати — польські шляхтичі, українські шкуродери-куркулі, царські генерали, французькі буржуї.
І сам ти брехливий і розпусний, як польські шляхтичі, мовляв, усіх переб'ємо.
Не кажи гоп, поки не перескочиш! Калюжа для тебе готова, новий пане гетьмане з буржуйської, французької та польської ласки.
Не доносити тобі штанів до цього літа. Ми тобі добре боки нам'яли під Коростенем, Бердичевом та Проскуровом. Вже союзники твої залишили Одесу...
Визволена Угорщина простягає до нас братерські руки, і руки пограбованих панами селян Польщі, Галичини тягнуться до твого горла, Іудо!
Геть від нас, проклятий, подавись, собако!
Іменем селян, козаків-українців, командири червоних козаків, отамани:
Щорс, Боженко та ін.».
РОЗМОВИ ПОЛЯКІВ У 1920 РОЦІ
