Куди піп з хрестом, туди чорт з копитом.
Куди ходім, то ходім, аби не до церкви.
Не думав бути у церкві, так собаки загнали.
Нащо здоровому голову під євангеліє класти?
Не відпуст, а розпуст.
Нема нікому так добре на світі, як попові та котові: обидва лежать та хліб дурно їдять.
Нуте, синки, за люльки, паска най постоїть, а порося чорт не візьме, бо воно свячене!
Ой, боже, боже, бодай ти не дочекав богувати
Одні дідьки бояться хреста, другі — батога.
Отець Маврикий — брехун великий!
Пес сліпий, а дяк старий, — то все одно: хоч не бачить, але бреше.
Піп та дяк звикли на дурняк.
Поможе, як умерлому кадило.
Поки бога змалюєш — так чорта з'їси (казали богомази, богів малюючи).
Попа за серце брало, як мало людей вмирало.
Родивсь, — подай, господи, женивсь — подай, господи, помер — теж подай, господи.
Свисти, попе, — церква горить.
Свищи, попе, — чорт попадю вхопив!
Святий боже, святий крепкий, піп в чужих карманах цепкий.
Сюди хрестом, а туди хвостом
Тобі, дурню, попом бути, а не гицелем!
У владики два язики: один бога хвалить, а другий людей дурить.
У попа очі завидющі, а руки загребущі.
Усі ми під богом, тільки одна кобила під наритниками.
Цитьте, євреї, нехай рабин бреше.
Читає: «Да буде воля твоя», а думає: «Коли б моя».
Шкода невелика, що помер владика.
Що волиш, бабонько, чи ласку божу, чи миску гожу?
Що піп, що чорт — один сорт.
Що то за пекло, коли тепло, а піди в рай та за дрова дбай!
Я до неї ніколи не піду, нехай до неї піп з кадильницею піде.
Якби лиш два попи на всім світі були — і то б їм тісно було.
І СМІХ І ГРІХ
КОМУ ТЯЖЧЕ?
Чоловік із жінкою часто сварились: кому з них робити тяжче. Чоловік каже, що йому важче у полі, а жінка — що їй важче дома. От раз літом і помінялись вони роботами: жінка поїхала орати, а чоловік лишився дома. От, їдучи орать, жінка і наказує мужикові.
— Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят у ва-гагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх; та щоб обід у тебе поспів, поки приїду, і буханців напечи; та масла сколоти, і щоб сколотини були; он там сухе просо, то стовчи пшона на кашу!
Загадала усе й поїхала собі з сімейкою у поле. Чоловік поки зібрався гнати скотину, а череду вже прогнали: треба було бігом доганяти.
