1Q84. Книга ІІ

Усе ще лежачи на синій маті своїм велетенським тілом, немов кит, викинутий на морський берег, чоловік глибоко дихав.

– Якщо вести розмову, послуговуючись згаданою аналогією із залізничною колією, то можна сказати ось що. Вони можуть перевести стрілку. Внаслідок цього поїзд котиться по новій колії. Колії 1Q84 року. Однак вони не здатні розрізнити пасажирів, які сіли на цей поїзд. Тобто, можливо, в ньому їдуть і небажані для них люди.

– Непрошені пасажири, – сказала Аомаме.

– Саме так.

Торохнув грім. Сильніше, ніж перед тим. Але блискавка не спалахнула. «Дивно», – подумала Аомаме. Хоча грім ударив зовсім близько, блискавки не було. Не падав і дощ.

– Ви зрозуміли, що я досі сказав?

– Слухаю, – відповіла Аомаме, вже відвівши вістря голки від вибраної точки на чоловіковій шиї і спрямувавши його вгору. Тепер вона мусила зосередитися на його розповіді.

– Там, де є світло, повинна бути й тінь, а там, де є тінь, – світло. Немає тіні без світла й світла без тіні. В одній книжці Карл Юнґ¹⁴ ось що пише: «Якщо людина – позитивна істота, то її тінь – негативна. Що більше людина намагається стати добрішою і досконалішою, то її тінь виразно проявляє волю стати темнішою, злішою і руйнівнішою. Коли людина, виходячи за свої фізичні межі, намагається досягти духовної повноти, її тінь спускається в пекло й стає дияволом. Бо в цьому природному світі спроба людини стати вищою за себе так само, як стати нижчою, – гріх».

Невідомо, карлики добрі чи злі. У певному сенсі це виходить за межі нашого розуміння і словесного формулювання. Ми з давніхдавен живемо разом з ними. Відколи добро й зло не існували окремо. З тих часів, коли людська свідомість тільки зароджувалася. Та найважливіше, що, незалежно від того, вони – добро чи зло, світло чи тінь, тоді, коли вони пускають у хід свою силу, обов'язково виникає зворотна реакція. Тому цього разу майже одночасно з тим, як я став представляти карликів, моя дочка стала представляти антикарликову силу. Таким чином підтримувалася рівновага.

– Ваша дочка?

– Так. Це вона першою привела карликів. Тоді їй було десять років, а тепер – сімнадцять. Одного разу вони з'явилися з темряви й через неї прийшли в цей світ. І зробили мене своїм представником. Дочка була перцепієнткою, а я – реципієнтом. Здається, ніби ми випадково наділені такими якостями. У всякому разі, вони нас знайшли, а не ми – їх.

– І ви зґвалтували власну дочку.

– Єднався,  – сказав чоловік. – Це слово набагато ближче до правди. Крім того, я єднався з дочкою як ідеєю. «Єднатися» – багатозначне слово. Суть у тому, що ми стали одним цілим. Як перцепієнтка й реципієнт.

Аомаме хитнула головою:

– Я не розумію того, що ви кажете. Ви мали статевий зв'язок з власною дочкою чи ні?

– Відповідь: і так, і ні.

– Те саме було з Цубасою?

– Те саме.

– Але ж матка Цубаси була реально порваною.

Чоловік хитнув головою.

– Ви бачили тільки ідею в людській подобі, а не реальну людину.