1Q84. Книга ІІ

– Але ж ви сказали, що це не випадково. Тобто що я прийшла в цей світ з чиєїсь волі. Це правда?

– Правда. Ви прийшли сюди, в цей світ з 1Q84 роком, з чиєїсь волі й з певною метою. І те, що ви й Тенґокун зійшлися, незалежно від своїх ролей, – зовсім не випадковість.

– З чиєї волі й з якою метою?

– Пояснювати це – не мій обов'язок, – відповів чоловік. – Вибачте.

– Чому ви не можете пояснити?

– Це не означає, що не можу пояснити. Та якби я пояснив, то моє пояснення втратило б свій зміст.

– Ну, тоді я поставлю вам інше запитання, – сказала Аомаме. – Чому це саме на мене впав вибір?

– Очевидно, ви ще не знаєте чому.

Аомаме кілька разів рішуче похитала головою.

– Чому – не знаю. Зовсім.

– Усе дуже просто. Бо між вами й Тенґокуном сильне взаємне притягання.

Аомаме надовго замовкла. Відчула, як на чолі виступив рясний піт. Мала таке відчуття, ніби її повністю вкрила тонка невидима плівка.

– Притягання, – повторила вона.

– Взаємне і дуже сильне.

Почуття, схоже на гнів, безпричинно піднялося в її душі. Вона навіть передчувала, що її отот занудить.

– Я не можу в це повірити. Він, напевне, мене не пам'ятає.

– Е ні, Тенґокун добре пам'ятає, що ви існуєте в цьому світі, й шукає вас. І досі не любив іншої жінки, крім вас.

Аомаме на хвилину втратила мову. А в той час з короткими перервами торохтів грім. Здається, нарешті й дощ линув. Великі дощові краплі заперіщили об віконні шибки готелю. Однак їхній стукіт майже не доходив до вух Аомаме.

– Ваше право – вірити чи не вірити, – сказав чоловік. – Але краще повірити. Бо це – беззаперечна правда.

– Ви хочете сказати, що він мене ще пам'ятає, хоча минуло вже двадцять років, як ми не бачилися? Хоча навіть не розмовляли вічнавіч.

– Ви міцно стиснули його руку в порожній аудиторії початкової школи, коли вам було десять років. Щоб на таке піти, вам, напевне, довелося зібрати всю свою відвагу.

Аомаме скривилася.

– А звідки ви про це знаєте?

Чоловік не відповів на її запитання.

– Тенґокун ніколи цього не забував. Постійно думав про вас. І зараз думає. Раджу вам у це повірити. Я багато чого знаю. Наприклад, що й тепер ви думаєте про Тенґокуна, коли самозадовольняєтеся. Уявляєте собі його постать, хіба ні?