1Q84. Книга ІІ

Аомаме кивнула.

– Я бачила газетні статті про цю книжку. І рекламу видавництва. Але самої книжки не читала.

– «Повітряну личинку» фактично написав Тенґокун. А тепер він пише новий власний твір про світ з двома Місяцями. Як здібна перцепієнтка Еріко розбудила в ньому бажання написати роман, що виконував би роль згаданих антитіл. А Тенґокун як реципієнт наділений небуденними здібностями. Можливо, саме такі його здібності привели вас сюди або, інакше кажучи, посадили у згаданий поїзд.

Аомаме в напівтемряві сильно насупилася. Хочнехоч, їй доводилося вести таку розмову.

– Ви хочете сказати, що завдяки здібностям Тенґокуна як автора оповідання або, за вашими словами, як реципієнта я опинилася у світі з 1Q84 роком?

– Я принаймні таке припускаю, – відповів чоловік.

Аомаме перевела погляд на свої руки. Її пальці були мокрі від сліз.

– Якщо так піде й далі, то з великою імовірністю Тенґокуна знищать. Бо зараз він найнебезпечніша для карликів людина. А цей світ справжній. Справжня кров тече по жилах. І смерть у ньому настає справжня. Звісно, вічна.

Аомаме прикусила губу.

– Я хотів би, щоб ви подумали ось про що, – сказав чоловік. – Припустімо, що ви мене тут убили й забралися з цього світу. Тоді карлики не матимуть підстав завдавати шкоди Тенґокуну. Бо якщо такий канал зв'язку, як я, буде ліквідовано, то, незважаючи на їхні погані вчинки, Тенґокуну й моїй дочці уже ніщо не загрожуватиме. Карлики все кинуть і десьінде шукатимуть нового каналу. Іншого походження. Це для них стане першочерговим завданням. Ви зрозуміли?

– Теоретично, – відповіла Аомаме.

– Однак, з іншого боку, якщо я загину, то організація, яку я створив, не залишить вас у спокої. Поки вони вас не розшукають, мине певний час. Бо ви, мабуть, зміните прізвище, місце проживання й, можливо, обличчя. Проте вони колись доженуть вас і покарають. Бо ми створили згуртовану бойову систему, яка не вміє відступати назад. Це – один варіант вибору.

Аомаме давала лад у голові почутим словам. А чоловік ждав, коли вона їх засвоїть.

– І навпаки, – вів далі він, – припустімо, що ви мене тут не вбили. І спокійнісінько звідси пішли. Я залишуся живим. Якщо так станеться, то для захисту мене, свого представника, карлики докладуть усіх сил, щоб звести зі світу Тенґокуна. Талісман, який його оберігає, не настільки могутній, щоб вони не зуміли віднайти в ньому слабку сторону й у якийнебудь спосіб знищити. Бо вони не можуть допустити подальшого розповсюдження антитіл. Але зате щезне загроза для вас і підстава для покарання. Це – ще один варіант вибору.

– У такому разі Тенґокун помре, а я житиму далі. У цьому світі з його 1Q84 роком, – підсумувала Аомаме чоловікові слова.

– Можливо, – погодився він.

– Але ж моє життя у світі, в якому немає Тенґокуна, буде беззмістовним. Бо ми назавжди втратимо можливість зустрітися.

– Мабуть, так і станеться, якщо дивитися на це вашими очима.

Міцно прикусивши губу, Аомаме уявила собі таке становище.

– Але це – лише ваші слова,  – зазначила вона. – То хіба я маю підставу обов'язково їм вірити?

Чоловік хитнув головою.

– Це правда. Ніякої підстави нема. Лише я так кажу. Але ж нещодавно ви бачили, якою особливою силою я наділений. Той годинник не висів на нитці. Він дуже важкий. Можете самі перевірити. Ваша воля – вірити чи не вірити моїм словам. У нас уже мало часу.