Манева й Коєву затримують, Асенов повертається в свою квартиру,
де вранці його знаходять мертвим — отруєння газом.
Кімната Асенова має окремий вхід. Двері ведуть у невеличкий передпокій —
праворуч туалет, ліворуч — широка ніша з кухонним столом і газовою плитою. Кран
газової плити лишився відкритий, це й спричинилося до смерті пожильця.
Побіжний огляд дає підстави припускати, що це нещасний випадок: на столі стоїть
бляшанка розчинної кави й пачка цукру, порожня чашка, сірники. На плиті —
кавник, навколо кавника й під ним ще не висохла вода. Асенов, певно, вирішив
приготувати каву, запалив газ, поставив воду, а сам тим часом заснув у ліжку;
вода закипіла, пролилася з кавника, загасила вогонь, і смертоносний газ почав
повільно заповнювати закрите приміщення.
Таке припущення можна обгрунтувати й іншими обставинами: двері кімнати замкнені
зсередини. Балконні двері теж зачинені, хоч і не замкнені, але квартира
міститься на п'ятому поверсі, отже, залізти на балкон з вулиці не так просто.
Перш ніж одягти піжаму, Асенов старанно склав свій одяг на стільці. Цей стілець
стоїть за крок від балконних дверей. У внутрішній кишені піджака знайдено
паспорт і гаманець мертвого з досить великою сумою болгарських левів і
тридцятьма західнонімецькими марками. Якщо метою вбивства — припустимо, що це
вбивство, — була крадіжка, незрозуміло, чому вбивця вирішив піти на такий ризик
і скористатися газом. Адже для цього йому треба було не тільки проникнути на
балкон, а й здійснити ще кілька додаткових операцій: пройти через усю кімнату,
щоб дістатися до газової плити, потім у той самий спосіб повернутися назад, і це
за реальної небезпеки, що квартирант щохвилини міг прокинутися; відтак зачинити
балконні двері, щоб у кімнаті утворилася висока концентрація газу, довго чекати
на балконі, після цього відчинити двері й знову чекати, поки вивітриться газ, і
нарешті тільки тоді викрасти гроші чи коштовності, які, можливо, були в кишенях
мерця. Важко чимось пояснити ці зайві й небезпечні маніпуляції, коли злодієві
досить було дочекатися, поки Асенов засне, а потім простягти з балкона руку й
вибрати з кишень піджака, який висить на стільці, все, що там було. Це за умови,
що крадій звичайно рідко коли вбиває. І що в даний момент немає жодного доказу
крадіжки.
Немає, принаймні зараз, і аргументів на користь того, що Асенова могли вбити з
якихось інших мотивів, наприклад, з помсти. Він виріс у Бургасі, виїхав з країни
ще юнаком у 1939 році. Наскільки нам відомо, він не мав у Болгарії ніяких
родичів і знайомих. Скандал з Маневим? Цей інцидент треба детально вивчити. Та
хоч би що там сталося, Манев і Коєва були затримані, коли Асенов був ще живий і
здоровий, і вони й досі перебувають під наглядом міліції, отже, поки що
лишаються поза грою.
Можливість самогубства теж малоймовірна. Коли в людини на думці самогубство,
вона не стане варити каву. І потім, які є причини для самогубства? Те, що в
нього намагалися відбити дівча? Така версія не витримує ніякої критики.
На перший погляд, найімовірнішим здається нещасний випадок: закипіла вода,
залила вогонь і т. д. Але перший погляд часто оманливий, бо він вихоплює тільки
те, що лежить на поверхні. А копнеш глибше — і починають виникати запитання.
Коли відчинили замкнені зсередини двері — на щастя, це зробили не занадто
запопадливі сусіди, а наші працівники — відразу ж виявилося, що концентрація
газу в кімнаті дуже низька. Звичайно, за час, що минув, вона могла знизитися
сама по собі, але навряд чи в такій мірі, бо балон із зрідженим газом був майже
повний. Якщо ж припустити, що йдеться про злочин, така невисока концентрація
газу цілком закономірна. Після першого етапу операції — отруєння — вбивцеві
треба було провітрити приміщення, щоб здійснити другий етап — пограбування, а
потім і третій — інсценування нещасного випадку. Він відчинив балкон, а потім,
певно, й віконце над нішею, щоб утворився протяг. Віконце й балконні двері були
зачинені аж після закінчення всієї операції, коли вбивця завбачливо знову
відкрив газовий кран. Та оскільки кімната вже провітрилася, повторна
концентрація газу в ній виявилася дуже низькою, що не може не викликати підозри.
Друге. Балкон на п'ятому поверсі, але забратися на нього можна. Над самим
балконом — горішня тераса. Вона сполучена з коридором горища, що виходить на
сходову клітку. Двері між кліткою й горищем були замкнені, та ледве помітні
свіжі подряпани в замку наштовхують на думку, що хтось користувався відмичкою.
Пробравшись на горішню терасу, неважко потрапити й на балкон Асенова, — для
цього досить перелізти через огорожу тераси, вхопитися руками за виступ і,
повиснувши, зістрибнути вниз. Якщо ж злочинець прив'язав до огорожі тераси
мотузку, він міг без особливих зусиль видертися туди знову.
Найрозумніший злочинець, навіть той честолюбець, який мріє здійснити зразковий
злочин, забуває, що, незважаючи на всю свою обережність і спритність, він все
одно залишить після себе якісь сліди — діє ж бо реальна людина в реальних
обставинах. Тож і в нашому випадку є в наявності сліди: подряпини в замку,
витертий край іржавого прута в огорожі тераси, за який, певно, прив’язувалася
мотузка, невеличка пляма на штукатурці фасаду будинку, там, де треба було
обіпертися ногою, щоб видертися по мотузці вгору, і, нарешті, слід ноги в
шкарпетці — мабуть, тієї самої ноги — помітний неозброєним оком якраз між
перським килимом і мозаїчною підлогою передпокою. Певна річ, кожен із цих слідів
сам по собі міг не привернути до себе уваги, але коли їх зіставити й розглянути
разом — це вже пожива для роздумів. Лишається дочекатись наслідків
дактилоскопічних і трасологічних досліджень.
Безперечно одне: якщо ми маємо справу з убивством, то це вбивство не тільки
зумисне, не тільки детально й хитро розроблене, а й здійснене холоднокровним
злодієм. Усі етапи операції — проникнення на балкон, отруєння людини,
провітрювання приміщення, пограбування та інсценування нещасного випадку, не
кажучи вже про втечу, — вимагали чимало часу (я вже подумки його підрахував), а
це, зі свого боку, свідчить про те, що тут діяла людина із міцними нервами.
Однак ця операція свідчить і про дещо інше — злочинець знав, як умебльована
кімната, і, головне, знав про наявність газової плити — приладу, який ще не дуже
поширений у Болгарії.
Думка про це змушує мене залишити кімнату колишнього пожильця й завітати до його
хазяйки.
Громадянка Гелева мешкає в сусідній квартирі, теж однокімнатній. Це легко
зрозуміти — вона розгородила стіною своє двокімнатне житло, щоб здавати половину
площі приїжджим, які мають. багато грошей.
Гелева відчиняє мені після першого ж дзвінка, мабуть, відчуває, що візити цього
ранку ще не скінчилися. Вона несамохіть посміхається, щоб трохи приховати свій
переляк, і заводить мене до просторої кімнати — гібрида холу, спальні й
вітальні, — проте охайної й досить затишної, з гарними, хоч уже й не новими
меблями. Господиня вдало доповнює цей інтер'єр, бо й сама, хоч і підтоптана, але
ще зберігає сліди колишньої вроди і взагалі бореться з плином років, які рано чи
пізно прибивають усіх нас до квартиранта за стіною.
— Прошу сідайте, — знов усміхається вона. — Чи не вип'єте кави?
— В тому разі, якщо вона вже зварена. Дозвольте закурити?
— Звичайно. Я теж курю. А кава вже майже готова.
Це «майже» триває близько десяти хвилин, та я використовую їх активно, бо
прочинені двері між холом і кухнею дозволяють нам вести розмову:
— Скільки разів у вас зупинявся Асенов?
— Тричі. Він поселився тут ще під час свого першого приїзду, а що моя квартира
йому сподобалася… Я, знаєте, завжди стежу за чистотою…
— Це помітно. А як він проводив свій час? З ким зустрічався? Чи приходив
хто-небудь сюди до нього? Взагалі, розкажіть мені все, що ви знаєте про нього.
— Він був скромна людина. Наскільки мені відомо з його телефонних розмов (він
іноді забігав до мене подзвонити по телефону), він мав лише ділові стосунки з
приводу торговельних угод. Крім його приятельки, до нього більш ніхто не
заходив.
— Коєвої?
— Здається, так. Я знаю її просто як Магду.
— А що ви ще знаєте про цю Магду?
— Як вам сказати? Хіба ви не знаєте сучасних дівчат — сьогодні з одним, завтра з
другим. Розбещеність.
