— Який барак?
— Є такий поблизу Симеонова. Раніше там мешкала їхня покійна мати, в той барак і
переселився Філіп.
— А як виникла сварка?
— Через гроші. Але гроші — то вже кінець усієї цієї історії. Я вже казала вам,
що Філіп не тільки не почував вдячності до Марина, а навіть дратувався від його
доброти й завше шукав приводу подражнити брата, щоб довести йому, собі чи комусь
іншому, не знаю, кому саме, — це дуже складна історія, — просто довести, що
Марин зовсім не такий добрий, якого удає з себе, і що його братерська любов —
звичайнісіньке лицемірство… Все це, звісно, мої особисті враження, і вам не
варто звертати на них уваги… Та оскільки ви хочете, щоб я розповіла вам про все…
Вона на мить замовкає, наче знову загубила нитку своєї думки.
— Провадьте далі, — киваю я. — Викладайте все так, як воно у вас в голові, нам
нема куди поспішати…
— Та я вже все, що мала в голові, виклала вам. Лишилося тільки перелічити факти.
Філіп брав Маринів автомобіль, коли йому заманеться, навіть не питаючи дозволу.
Більше того, якось Марин попередив його, що йому буде потрібна машина для
поїздки на периферію, а Філіп викрав її й не з'являвся додому два дні. Тоді
Марин написав заяву в міліцію, та, дізнавшись, що це Філіпова робота, забрав
заяву назад. Іншого разу Філіп продав братів фотоапарат. Потім викрав у нього з
шухляди гроші. Та вінцем усього були долари.
— Долари?
— Ну, оті гроші, що про них я вам казала.
— Я не подумав, що йдеться про долари.
— Саме про долари. Марин мав їхати за кордон і напередодні від'їзду, ввечері, як
акуратна людина, поклав собі в піджак іноземну валюту разом із квитанцією,
паспортом і квитком на літак. А Філіп уранці поцупив половину тих грошей. Ми,
звісно, не мали й уявлення про цю його витівку. І ось, коли ми урочисто
з'являємось у «Берлін» — тоді наша компанія ще збиралася в «Берліні», — Філіп
пропонує прогулятися в «Кореком»[«КОРЕКОМ» — болгарська торговельна організація,
де продаються товари на іноземну валюту. _(Прим._перекл.)._] , щоб здивувати нас
якимось подарунком.
— Щедрий хлопець.
— Він і справді не скнара. Тільки робить це не від щедрості, а для того, щоб
напустити туману на себе. У цьому весь Філіп: похизуватися, справити враження,
щоб усі впали перед ним на коліна… Отакий він. Можливо, таке прагнення до
зовнішнього ефекту викликане тим, що Марин завжди затінював його, можливо, це
такий характер, але Філіпу потрібно тільки одне — когось вразити, особливо
друзів.
— І він таки вразив?
— Вразив, а сам… Марин уперше втратив рівновагу й, повернувшись з-за кордону,
суворо попередив брата — якщо той негайно не віддасть йому долари, він
звернеться в міліцію. Адже, крім усього іншого, частина цих грошей призначалася
для службового використання — треба було придбати якісь матеріали, а що Марин їх
не придбав, складалося враження, ніби він розтринькав долари на власні потреби.
Взагалі виникла дуже складна ситуація. Марин так лютував, що Філіп уперше в
житті не на жарт перелякався.
Дора замовкає, виймає з сумочки пачку сигарет із фільтром, і я з приниженням
усвідомлюю, що вона закурила моє «Сонце» тільки з люб'язності. Вона клацає
запальничкою й двічі глибоко затягується сигаретою, немов набирається
сміливості.
— І що ж потім?
— Потім… — Жінка втупляє очі в підлогу. — Потім Філіп підсунув Маринові мене…
Дора замовкає. Я теж мовчу.
— Він прийшов на обід… Тоді ми вже ходили в «Бразілію»… Він уперше був у
поганому настрої і почав говорити, що треба знайти спосіб повернути долари, бо,
мовляв, усі ми замішані в цій справі — адже разом витрачали гроші, і лише тоді
пояснив, звідки в нього взялися долари, а ми, звичайно ж, прикусили язики… Тоді
Спас і каже: «Нехай, мовляв, Магда заб'є йому баки…» А Філіп відповідає: «Ти ж
зовсім не знаєш, що то за людина, — краще якщо за це візьметься Дора: в неї
більше здібностей…». Я спочатку думала, що це лише розмови, а коли збагнула, що
вони не жартують, — мене мов окропом ошпарили. Адже ми з Філіпом зустрічалися
серйозно, я була певна, що він мене кохає… І тоді я йому при всіх сказала: «А
чому б і не піти — піду, мені ж теж перепала з тих грошей вовняна кофтина, отже,
треба йти…» Гадала, що це його образить, а він, навпаки, зрадів, і я собі
подумала: все одно не можна вирватися з цього багниська, то чому б і не піти,
інші ж ходять…
Жінка знову замовкає, все ще дивлячись собі під ноги, ковтає слину й бере
сигарету.
— Одне слово, я пішла. Мовляв, Філіпова знайома, яка турбується про нього,
боїться, щоб він не наклав на себе руки. Я трималась як слід. Зіграла роль так,
як мене навчили. Казала, що у Філіпа погане оточення, але зараз у нього такий
шок, що коли йому пробачити, він неодмінно виправиться й таке інше. І Марин,
добра душа, забув про ті долари, заходився турбуватися про Філіпа, сказав, що
справу з грошима він якось залагодить, а поки що важливо застерегти Філіпа від
нових дурниць.
Вона замовкає й нарешті дивиться на мене похмурим, немов згаслим, поглядом.
— Оце й усе. Інше, гадаю, вас не цікавить.
— Звичайно, ні. Я хочу з'ясувати лише останню деталь.
— Яку саме?
— Про зв'язки Філіпа й компанії з іноземцями, такими, як Асенов…
— Мені невідомо, які є у вас дані, але, наскільки я знаю Філіпа, він, попри весь
його цинізм, не з тих мерзотників, які за долари пропонують жінок.
— Можливо. Однак він підтримував контакти з іноземцями саме на грунті спільних з
ними розваг.
— Мені особисто відомо тільки два таких контакти.
— А саме?
— Перший — з Асеновим. Але майте на увазі, що Філіп не заради жарту вирішив
одружити Асенова з Магдою.
— З якого ж метою?
