Луї-Диявол – в англійському виданні книги 1851 р. визначення віднесене до Луї-Наполеона (1808—1873) – президента Французької республіки (1848—1851), а потім імператора Наполеона III (1851—1870).
Геркулесів стовп – за античним переказом, дві скелі на берегах Гібралтарської протоки були споруджені Геркулесом і позначали межі світу.
Колос Родоський – статуя старогрецького бога Геліоса на острові Родос висотою понад 30 метрів, одне з «семи чудес світу».
Капітан Сліт – мається на увазі Уїльям Скорсбі-старший (1760—1829), як і син, моряк і дослідник полярних районів. Уривок є пародією на один з творів Скорсбі-молодшого, в якому той розказував про плавання свого батька.
Федон – назва одного з діалогів Платона (див. примітки до с 33).
Боудич, Натаніель (1773—1838) – американський математик, автор широко відомих морехідних таблиць, автор підручника навігації.
Хай линуть вдаль твої буремні хвилі… – Тут перефразовані рядки з поеми Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда», пісня IV, станс 179.
Кренмер Томас (бл. 1489—1556) – архієпископ Кентерберійський, один з діячів Реформації, був спалений на вогнищі як єретик.
Декартовий простір. – Французький філософ і вчений Рене Декарт (1596—1650) вважав способом буття матерії (природи) механічний рух.
Пантеїсти – послідовники пантеїзму, філософського ідеалістичного вчення, яке ототожнює Бога з природою.
…залізного Ломбардського вінця. – Вінець, яким коронували імператорів «Священної Римської імперії» (при цьому деякі одночасно приймали титул Ломбардських імператорів), нібито містив один з цвяхів від хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Останнім ним коронувався в 1838 р. імператор Австрії Фердинанд І, схильний, як і Ахаб, до нападів божевілля.
…. глухі Берки і сліпі Бендіго… Джем Берк і Вільям Томпсон – за часу Мелвілла відомі в Англії кулачні бійці.
Північно-Західний прохід – так колись називався морський шлях на захід з Атлантичного океану в Тихий уздовж північного узбережжя Американського материка.
Арканзаський дуелянт. – У південно-західному штаті Арканзас існував звичай, згідно з яким ліві руки суперників, що билися на ножах, зв'язувалися носовою хусткою.
Офіти – стародавня релігійна секта, що поклонялася змії як символу мудрості.
Отель де Клюні – старовинне абатство в Парижі, побудоване в XV ст. на місці римських терм імператора Юліана. Мелвілл під час поїздки до Парижа в 1849 р. дуже зацікавився цим фактом: християнський монастир поховав під собою язичницьку споруду, залишки якої стали його підземною частиною. У тексті, проте, образ має ширший сенс: йдеться про темні глибини людської душі, де може таїтися і сам Сатана.
Пегу – малайська назва держави на півострові Індокитай, що входив з 1754 по 1852 р. в Бірманське королівство.
…як біла хвиля, як сніг… – порівняння з Біблії. В Новому Заповіті – «…голова його й волосся білі, як вовна біла, як сніг…» (Апокаліпсис, І, 14). В оригіналі – «…white like wool…»
Можливо, читач, який спеціально вивчав цей предмет, почне твердити, що надприродний жах, навіюваний полярним ведмедем, спричинений не білим кольором як таким, а тією обставиною, що надзвичайна лють цього звіра постає в кольорі невинності й любові і що саме завдяки цьому разючому контрасту двох одночасних протилежних відчуттів полярний ведмідь навіює нам такий жах. Та навіть коли все це так, то якби не було білого кольору, не було б і страху.
Що ж до білої акули, то мертвотна білина спокою, властива цій істоті за звичайних умов, відповідає описаним властивостям полярної тварини. Цей факт дуже точно відтворений у французькій назві акули. Католицька заупокійна меса починається словами Requiem aeternam (вічний спокій), через що і всю месу, і похоронну музику теж почали називати Requiet. Так ось через білу німу нерухомість смерті, що властива акулі, і через підступну жорстокість її поведінки французи називають її Requin (прим. авт.).
Не Колрідж першим… – посилання на поему англійського поета Семюела Колріджа (1772—1834) «Старий моряк», в якій розповідається про те, що моряк забив альбатроса, і внаслідок цього загинуло судно.
Я пам'ятаю, як вперше побачив альбатроса. Це було у водах Атлантики під час довгого, лютого шторму. Відстоявши вахту внизу, я піднявся на повиту хмарами палубу і тут на накривці люка побачив величне пернате створіння, сніжно-біле, з гачкуватим дзьобом
