вивільнена після смерті відьми або її перетворення на відьмачку, не потрапляла на цеи острів.
— Зрозуміло, — сказала Фіннела. Вона трохи пом’ялася в нерішучості, та зрештою запитала: — А багато відьом стають відьмачками?
Шаина заперечно похитала головою:
— Це трапляється вкраи рідко. Ми надто цінуємо свою Іскру, щоб легковажити нею, до того ж у старшому віці її втрата стає смертельною. Наразі є три відьмачки. Одніи уже за дев’яносто, і ви, мабуть, чули про неї — це Ґрівільд вер Мірґен, королева-вдова Алпаину. Другіи відьмачці під шістдесят, а третя маиже моя ровесниця, їи дев’ятнадцять років.
— Ти добре її знала?
— Досить добре, — в Шаининім голосі забриніли сумовиті нотки. — Власне, ми були наикращими подругами.
— О! — співчутливо мовила Фіннела. — Мені дуже прикро.
— Мені теж, — зітхнула Шаина. — І годі про це. Поговорімо краще про тебе, Фіннело. Я відчуваю в тобі чаклун- ськии хист, але геть нерозвинении. Чому ти не навчаєшся? Батьки забороняють?
Фіннела видимо збентежилась, а Еирін замість неї відповіла:
— Дядько Ріс і тітка Ідріс тут ні до чого, вони нітрохи не заперечують. Проблема в саміи Фіннелі. Кілька разів вона розпочинала навчання, та маиже зразу кидала. А все через лінощі.
— Аж ніяк! — заперечила кузина. — Це не через лінощі. Просто. — Либонь вона збиралась була вчергове сказати, що їи не цікаво, та потім чомусь передумала і чесно зізналася: — Це дуже важко. У мене нічого не виходить. Може, мені ще рано?
— В жодному разі не рано, — сказала Шаина. — Що раніше, то краще. І в тебе все вииде, просто наберися терпіння. Починати наиважче, я знаю це з власного досвіду. Моя Іскра пробудилася в три роки, і я не пам’ятаю, як усе відбувалося. Але то була лише чиста енерґія, без форми та змісту, і до шести років сестри навчали мене стримувати її, підкоряти своїи волі. А потім уже почалося справжнє навчання — як спрямовувати безладні маґічні потоки, розщеплювати їх на тонкі нитки і сплітати з них чари. Мені довелося добряче помучитися над моїм першим, наипростішим плетивом, та коли я подолала цеи бар’єр, то з кожним наступним кроком ставало чимраз легше.
— Ти кажеш про відьомську маґію, — зауважила Фіннела. — А маґія чаклунів зовсім інша.
— Ну, насправді маґія таж сама, різниця лише в її походженні. Чаклуни використовують уже готову, яка знаходиться довкола них, а ми виробляємо свою власну, черпаючи силу з Іскри. Чаклуни на це не здатні — проте, з іншого боку, жодна відьма не має чаклунського хисту, з якоїсь причини наша Іскра з ним несумісна, і тому ми не можемо керувати ніякою сторонньою маґією, навіть маґією своїх сестер.
— А хіба в цьому є потреба? — запитала ЕИрін.
— Часом буває корисно. От уявіть таку ситуацію: відьма та чаклун вступають у поєдинок з іншою відьмою. Хто, на вашу думку, переможе, якщо всі троє добре навчені?
Відчувши в такіи постановці питання якусь приховану каверзу, Еирін промовчала. А Фіннела простодушно відповіла:
— Якщо обидві відьми рівні за силою, то переможе та, що в парі з чаклуном. Але жоден чаклун не допоможе слаб- кіи відьмі подолати сильну.
— А от і ні, — сказала Шаина. — Наслідок такого поєдинку відомии наперед за будь-якого співвідношення сил. Відьма з чаклуном завжди перемагають.
— Правда? І чому?
— Якраз тому, що чаклун має здатність керувати чужою маґією. Сам-один він беззахиснии перед силою відьомських чарів, проте за иого сприяння навіть наислабша відьма може легко зруинувати як захисні, так і атакуваль- ні плетива суперниці. Це називається ефектом чаклунсько- відьомської взаємодії. Через те в давні часи, коли на Абраді панувала нечисть, відьми нерідко вдавалися до допомоги чаклунів у боротьбі проти великих зграи чудовиськ. Та и зараз ми тісно співпрацюємо з ними, бо в чаклунсько-відьомської взаємодії є и багато мирних застосувань. Як правило, маємо справу з чаклунками — нам значно легше порозумітися з жінками, ніж із чоловіками. Крім того, деяким чаклункам притаманнии дар пророцтва та яснобачення — а ми иого дуже цінуємо. Жоден чоловік-чаклун, жодна відьма ворожити не вміють.
