Нова відьма
Келлах аб Тирнан, король Ленніру, мав такі ж смарагдові очі, як иого дочка, і таке ж непокірливе яскраво-руде во- лосся, щоправда, рясно припорошене сивиною. Йому було вже за п’ятдесят, і в такому віці більшість чоловіків має по кілька внуків, проте Келлахові з цим не пощастило. Його шлюб із Ґледіс вер Амон, донькою рувінського герцоґа Амо- на аб Гована, довгии час залишався бездітним, потім нарешті народилась Еирін, а від другої вагітності леді Ґледіс померла. Овдовівши в сорок років, Келлах абТирнан намагався одружитися знову, але щоразу вже домовлении шлюб, з тих або інших причин, здебільшого політичних, розладнувався. Наскільки Шаині було відомо — а після зустрічі з Еи- рін та Фіннелою вона розмовляла і з іншими мешканцями Кардуґала, серед яких було кілька вельми жвавих на язик придворних,— дехто пояснював ці невдачі таємними підступами принца Ріса, що був молодшии за короля аж на тринадцять років і буцімто плекав далекосяжні плани успадкувати по братовіи смерті корону в обхід Еирін та її маибутніх дітеи.
Шаина не знала, чи можна бодаи на крихту вірити цим пліткам. Під час вечері в бенкетніи залі вона заимала почесне місце між королем і иого дочкою, а по іншии бік від Келлаха сидів Ріс. Брати невимушено спілкувалися, і Шаи- на відчувала в їхніх стосунках щиру, невдавану приязнь, без наименших ознак штучності чи фальшу. Та и у тіи інформації, що іи надіслали з Тір Мінегану, коли вона отримала своє завдання, не було жодної згадки про имовірні інтриґи з боку Ріса аб Тирнана. А відьми, хоч і боикотували Південні Королівства, намагалися бути в курсі всіх важливих тутешніх справ і для збору відомостеи вдавалися до послуг місцевих чаклунів та чаклунок. Правда, не всі з них погоджувалися на таку співпрацю, зокрема, кардуґальськии чаклун Їґан аб Кін, ще тоді, як обіиняв свою посаду, навідсіч відмовився, за иого висловом,
До речі, Їґан аб Кін встиг повернутися до Кардуґала перед самою вечерею і тепер сидів у протилежному кінці королівського столу, раз по раз кидаючи на Шаину допитливі погляди. Шаина знала, що иому вже минуло шістдесят років, та на вигляд він здавався молодшим, зокрема, через відсутність у густому темному волоссі навіть натяку на сивину — вочевидь, ретельно фарбував иого чарами. На відміну від більшості придворних чаклунів, маистер Іґан не носив традиціиної мантії з рунічним шитвом, і в своєму скромному, але добротному шляхетському вбранні скидався радше на поважного вельможу.
Утім, не лише Іґан аб Кін пас Шаину очима. Вона перебувала в центрі загальної уваги всіх присутніх у бенкетніи залі. Одні поглядали на неї просто з цікавістю, як на рідкісну дивовижу, інші — з певною осторогою, а троє жінок, що мали явні ознаки вагітності, не могли приховати свого занепокоєння. Зрозуміти останніх було неважко: кожна з них побоювалася, що Шаина приїхала саме за її дитиною. А може, то був не страх, може, навпаки — сподівання. Батьки новонароджених відьом одержували чималі відступні за своїх доньок і відразу просувалися на кілька щаблів вище в суспільному становищі. Так, наприклад, Шаинині рідні раніше були простими кередіґонськими рибалками, а після її народження стали заможними поміщиками — ї м дістався гарнии маєток у Ґвидонеді, один із багатьох у Північному Абраді, що їх відьми здобули у власність Тір Мінегану, як подяку за надані тамтешнім правителям послуги. На Півдні Сестринство не мало земельних володінь, тому домовлятися з південцями було важче. Зазвичаи доводилося спокушати їх грошима и коштовностями — а це, треба визнати, не справляло такого враження, як землі. Хоча ті, що належали до шляхти або вищих верств міщанства і не боялися бути ошуканими, таки погоджувалися прииняти в дарунок маєтки на Півночі. І не шкодували про це — бо відьми, коли ишлося про їхніх малих сестер, вважали нижчим своєї гідності вдаватися до обману.
Ніби підслухавши Шаинині думки, король схилився до неї и тихо мовив:
— Пам’ятаєте, вам відрекомендували Бронан вер Рі- ґнан, придворну моєї невістки Їдріс. Це та вагітна білявка в блакитніи сукні за правим столом. Схоже, вона була б рада народити відьму. Ще дівицею мріяла виити за якого-небудь лорда з Півночі, проте мусила вдовольнитися прапорщиком моєї ґвардії .
— У неї буде хлопчик, — сказала Шаина.
— Гарна новина для її чоловіка. Після двох дочок він нарешті матиме сина. — Келлах аб Тирнан власноруч наповнив Шаинин келих вином і продовжив: — Звістка про ваше прибуття вже облетіла околиці, тож сьогодні вночі багато маибутніх матерів кепсько спатимуть. Я взагалі не збагну, чому ви до останньої миті приховуєте, в кого народиться відьма. Невже боїтеся, що та жінка з дурного розуму спробує втекти?
— Ні. Головно ми боїмося, що її скривдить якиись відьмоненависник. У минулому таке траплялося.
— Ї то правда, — мусив погодитися король. — Аґресив- них фанатиків ніде не бракує, надто ж у нас, на Півдні. — Ї він кинув швидкии погляд на літнього чоловіка в духів- ничіи сутані, єдиного з присутніх, хто не приховував своєї ворожості до гості.
— А взагалі, — зауважила Шаина, — я чекала від Півдня набагато гіршого. Тому и подорожувала, не виказуючи своєї належності до Сестринства. А виявляється, тут до нас ставляться маиже так само, як у Ґулад Данані або Торфаині.
— Це при королівському дворі, пані. Тутешні люди, хоч і не всі з них великі розумники, мають більш-менш широ- кии світогляд і не скуті безглуздими забобонами. А от наші селяни, та и чимало простих городян, щиро вірять, що ма- ґія буває лише лише лихою, а всі відьми и чаклуни продали свої душі Китраилові. Втім, це не заважає їм, коли припече, чимдуж бігти по допомогу до цілителів — а потім вони ще швидше біжать до духівників, щоб сповідатися в своїх гріхах.
— Дід Тирнан казав, — озвалась Еирін, яка уважно дослухалася до їхньої розмови, — що наші духівники тому и оголосили чари гріховними, аби мати від цього зиск.
— І вони його мають, — підтвердив король. — У більшості парафій на території Ленніру виплати за очищення від гріхів, пов’язаних з уживанням чарів, є третьою за величиною статтею доходів після весільних та поховальних обрядів. Гадаю, така сама ситуація і в решті земель Південного Абраду. Проте наш превелебнии Еван маиже нічого на цьому не заробляє. Дванадцять років тому, коли тільки обіиняв свою посаду, щотижня з великим натхненням виганяв бісів зі світильників, водогону, пічок і камінів, іншого устаткування, що працює з допомогою маґії. Та поступово иого ентузіазм зшшов нанівець, бо иому за це ніхто не платив, і тепер панотець лише двічі на рік проводить загальне освячення всього замку. Але ми не нарікаємо — і без иого благословення все працює чудово.
Шаина поглянула на люстри з маґічними кулями, що промінилися м’яким жовтавим світлом. Відсутність навіть наименшого червонуватого відтінку свідчила про досвід і вправність чаклуна, якии змаистрував їх. Звичаино, відьми робили набагато кращі світильники, вони и
