своїх менших сестер. Ї до речі,— маи- стер Їґан знову поглянув на Шаину. — Я так розумію, що ви приїхали до Кардуґала, вже знаючи про Еирін. Як ви її зна- ишли?
— Суто випадково. Чотири тижні тому тут проїздом побувала леді Доріс вер Мирнін, відьмачка. Південними Королівствами вона подорожувала під іншим ім’ям, але я иого не запам’ятала.
— Це, мабуть, та пані з Ґулад Хамраиґу, леді Доріс вер Міраґ О’Флаґан,— припустив чаклун.— Мені ще видався підозрілим її аж надто квапливии від’їзд наступного ранку.
— Так, це була вона. Леді Доріс дуже поспішала сповістити про свою знахідку, але не поїхала до Евраха, бо кепсько переносить морські подорожі. Тому першою відьмою, яку вона зустріла, перетнувши Двар Кевандір, виявилась я. Через мене вона надіслала повідомлення наистаршим, а ті доручили мені негаино вирушати сюди. Такии самии наказ отримали ще дві сестри, що перебували наиближче до Ленніру.
— Вони ще в дорозі? — запитав Келлах.
— Ні, зупинилися в Кілбані и чекають на звістку від мене.
— То вас надіслали з’ясувати ситуацію?
Шаина легко всміхнулася.
— Я сама себе надіслала. Серед них я старша.
На обличчі короля промаинуло збентеження.
— Тоді перепрошую. Я гадав, що ви.— вочевидь, він хотів був сказати „гадав, що ви молода“, але передумав, бо це фактично означало назвати її старою,— .що маєте стільки років, на скільки виглядаєте.
— Так воно і є, — підтвердила Шаина. — Восени мені буде вісімнадцять. А леді Мораґ вер Дерін і леді Етне вер Ро- шін, що залишилися в Кілбані, відповідно сорок сім і сто тридцять два роки. Проте з нас трьох я старша.
— Дозвольте поясню, государю, — втрутився маистер Іґан. — Мабуть, вам відомо, що за віком відьми поділяються на чотири групи. До першої належать дев’ятеро наи- старших, їх так і називають — наистарші сестри. Далі идуть двадцять сім старших сестер, а решта — просто сестри, за винятком учениць, які є меншими сестрами. Менші сестри стають повноправними сестрами не в якомусь певному віці, а коли закінчать базове навчання і складуть усі належні іспити. Порядок субординації між представницями різних груп цілком очевиднии, а от усередині кожної групи існує своя, особлива ієрархія. Так, поміж звичаиних сестер старшою визнається не та, що довше прожила, а та, що переважає інших за силою. Схоже, що леді Шаина, попри її юнии вік, дуже могутня відьма.
„А ще з біса марнославна,“ — про себе додала Шаина, вже шкодуючи, що вхопилася за першу ж нагоду, аби похвалитися своєю відьомською силою. Хоча, з іншого боку, вона ж якось мусила дати королю зрозуміти, що, незважаючи на присутність ще двох сестер, старших від неї за віком, вона и далі залишатиметься головною.
— Отже, — підсумував Келлах аб Тирнан, зробивши з її слів швидкии і правильнии висновок,— про долю Еирін я в будь-якому разі домовлятимуся з вами.
— Саме так. А я, звичаино ж, дотримуватимусь інструкцій одержаних від наистарших сестер. — Шаина подумки зітхнула. Те, що вона мала сказати далі, не подобалося їи від самого початку, а після знаиомства з Еирін стало не подобатися ще дужче. Проте вибору не було.— І передовсім, чітко змалюю нашу позицію. З огляду на винятковість обставин, ми готові відмовитися від претензіи на вашу дочку, але за однієї неодмінної умови: ви повинні негаино видати Еирін заміж, щоб її Їскрачимшвидше звільнилася і знаишла собі нового носія.
Закінчивши говорити, Шаина відчула злість на наистар- ших сестер, які змусили її викласти цю пропозицію, і водночас — глибоку зневагу до себе за те, що покірливо виконала їхніи наказ. Раптом їи спало на думку, що тому вони и надіслали її до Кардуґала, замість просто подякувати за передану від сестри Доріс звістку, а ведення цієї справи покласти на Етне вер Рошін. Яка, до речі, всю дорогу висловлювала незадоволення таким рішенням і залюбки могла проіґнорувати волю наистарших. На відміну від Шаини, що лише недавно стала повноправною сестрою, Етне мала досить досвіду і впевненості в собі, щоб чинити на свіи розсуд, як сама вважала правильним. Ї якщо раніше Шаина ще визнавала за рішенням наистарших певну слушність, то зустріч із Еирін розвіяла її останні сумніви. Тепер вона була цілком згодна з Етне, котра стверджувала, що Їскра, хоч і не має розуму, а керується лише інстинктами, все ж недарма обрала своїм першим носієм цю дівчину, тому не варто зневажати її вибір.
А проте, Шаині забракло сміливості зробити так, як підказувало власне сумління. Вона слухняно віддала вирішення долі Еирін на розсуд її батька — якии, судячи з усього, був украи заклопотании забезпеченням спадковості влади і в своїх планах відводив дочці визначальну роль.
Виринувши із задуми, Шаина помітила, що король і чаклун дивляться на неї широко розплющеними очима. Її слова заскочили обох зненацька, вони явно не чекали такого повороту розмови, і якщо маистер Їґан уже встиг обдумати почуте, і в иого погляді, спрямованому на Шаину, виразно відчувався німии докір, то Келлах аб Тирнан був просто спантеличении. Він повільно підвівся, помахом руки зупинив чаклуна, якии збирався встати слідом за ним, і неквапом проишовся вздовж глухої стіни кабінету, нервово стиснувши кулаки. Потім зупинився і промовив:
