— Відколи я довідався, що Еирін відьма. вірніше, з тієї самої миті, як у це повірив, я намагався примиритися із втратою дочки. Намагався навіть знаити в цьому певнии позитив. Аж тут ви мені кажете, що Еирін може залишитися. тобто, що я можу залишити її — обманом або силою.
— Тільки обманом, государю, — озвався Іґан аб Кін. — Тільки приховавши від неї правду. Якщо леді Еирін дізнається про свою Іскру, ви вже нічим її не втримаєте, ніяк не присилуєте до шлюбу. Ну, хіба що знаидете покладливого духівника, зв’яжете їи руки и ноги, та ще и сунете до рота кляп, щоб вона у вирішальнии момент не сказала „ні“.
— Годі вже, маистре! — люто зиркнув на нього Келлах. — Гадаєте я цього не розумію? Я добре знаю свою дочку, хоч, може, сама Еирін вважає, що я не цікавлюся її життям, приділяю їи мало уваги. Я знаю, як вона заздрить Фін- нелі, як сумує через відсутність у себе чаклунського хисту.
Маистер Іґан згідливо кивнув:
— Мене також це засмучувало. За складом свого розуму, леді Еирін просто створена для того, щоб чарувати. Нехаи пробачить мені леді Фіннела, та я завжди вважав, що Вели- кии Див звернув свою милість не на ту кузину. Як тепер виявилось, я звинувачував Всевишнього несправедливо, Він у жодному разі не обділив вашу дочку, а просто обрав для неї інше покликання. І я глибоко переконании, що позбавляти леді Еирін цього дару буде не лише наругою над нею самою, а и тяжким злочином в очах Творця, нехтуванням Його ясно вираженої волі.
Шаина здивовано глянула на старого чаклуна. Вона аж ніяк не чекала від нього такої запальної промови, оскільки знала, що Іґан аб Кін не надто приязно ставиться до відьом. Про це свідчило як иого вперте небажання постачати на Тір Мінеган інформацію про події в Леннірі, так і історія сорокарічної давнини, коли молодии Іґан навчався в Кованхар- ському Університеті, світовому центрі чаклунства, і там мав вельми неприємнии конфлікт з кількома сестрами.
Правильно зрозумівши її погляд, маистер Іґан криво посміхнувся.
— А ви думали, що я стану на іншу позицію, леді Шаино? Чи не тому запросили мене до цієї розмови? Тоді ви припустилися помилки, бо я не вважаю відьом злом, а лише переконании, що ви забагато на себе берете, намагаючись контролювати чаклунів та чаклунок і надміру втручаючись у справи Північних Королівств. Як гадаєте, чому правителі Півдня досі не натиснули на нашу Духовну Раду, щоб скасувати положення про гріховність застосування та вживання чарів? Вони чудово розуміють, які вигоди принесе їм поновлення співпраці з вами, проте бояться, що поступово ви приберете їх до рук, нав’яжете їм свої правила, обмежите їхню владу, як давно це зробили на Півночі. А що ж до леді Еирін... Для мене не секрет, чому ваші наистарші не хочуть бачити її відьмою. Їм потрібні сестри, цілковито віддані Тір Мінегану і тільки иому одному, а леді Еирін, через своє походження та виховання, завжди залишатиметься принцесою Ленніру і в тіи чи іншіи мірі дбатиме про інтереси своєї батьківщини.
— Якраз у цьому я і вбачаю позитив, — зауважив король. — Мушу визнати, що як відьма Еирін може принести набагато більше користі, ніж як перша принцеса та маибу- тня королева. Зрештою, в мене є брат, він має трьох синів і малого внука, тож ніяких проблем із наступництвом престолу не виникне. А присутність серед відьом леннірської принцеси посилить впливовість нашого роду і стане додатковою ґарантією від територіальних зазіхань з боку Рум- наху.
„Отакої!“— вражено подумала Шаина. З усього виходило, що наистарші сестри грубо помилилися в оцінці Кел- лаха аб Тирнана. Вони нітрохи не сумнівалися, що леннір- ськии король неодмінно вхопиться за їхню пропозицію залишити в себе Еирін — свою єдину дитину і, фактично, єдину надію на продовження своєї династичної лінії. Звичаино, кожен правитель прагне передати владу дітям та внукам, однак це природне і по-людському зрозуміле бажання не засліплювало Келлаха, він передовсім думав про благо країни — яке, за рідкісним збігом обставин, було також і добром для Еирін.
Король підіишов до свого столу, взяв звідти невеликии міднии дзвоник і двічі калатнув у нього. Чари, які захищали кімнату, було налаштовано таким чином, щоб вони пропускали крізь себе цеи дзвін, тому вже за кілька секунд двері розчинились, і на порозі постав лакеи.
— Ваша величносте?
— Негаино розшукаи лорда Ріса, — віддав розпорядження король. — Я хочу иого бачити.
— Радии це чути, — долинув з коридору голос, і до кабінету, відтіснивши вбік слугу, ввіишов високии, надзвичаи- но худорлявии, чимось схожии на чаплю, Ріс аб Тирнан. — Я и сам вирішив завітати до тебе. Мені стало цікаво, чому ти запросив на розмову з нашою шановною гостею маистра Іґана, а про мене забув. — Утім, виразно відчувалося, що це не лише зацікавило иого, а и трохи образило.
— Сідаи, Рісе,— промовив король і кинув швидкии погляд на лакея.
Слуга все зрозумів, мовчки вклонився і виишов з кімнати, зачинивши за собою двері. Тим часом принц умостився в кріслі неподалік від Шаини. Крісло виявилося занизьким для иого високого зросту, тому він мусив випростати ноги, щоб коліна на стирчали на рівні грудеи.
Келлах повернувся на своє місце за столом і коротко розповів про Відьомську Іскру Еирін і про зроблену наи- старшими сестрами пропозицію. Шаина не мала жодного сумніву щодо того, на чии бік стане королівськии брат — хоча б з огляду на свою власну вигоду. Однак її
