— Ну от! — зі скрушним зітханням констатувала Еирін. — Волосся знову розтріпалося. Навіть чари не допомагають. Ні, таки обріжу иого до плечеи. Менше буде мороки.
— А дарма, мені подобається, — сказав Бренан цілком щиро. Довга грива непокірливого рудого волосся дуже пасувала до її образу відьми.
Еирін смикнула за одну з жовтих ниток, і люстерко безслідно розтануло в повітрі. Світлова куля також згасла, і їх знову огорнули сутінки, що поступово переходили в ніч.
— Тобі легко про це говорити, спробував би сам за ним доглядати. Та и до штанів більше підходить коротка стрижка. Така, як у Ґвен. Вона їи дуже личить, хіба ні?
— Авжеж, личить,— погодився Бренан.— Та невдовзі ї и доведеться забути про штани и почати відрощувати волосся. Довге ї и також пасуватиме.
Він запізніло прикусив язика — втім, як виявилося, нічого нового Еирін від нього не почула. Вона не стала питати, з якого це дива Ґвен мінятиме свіи звичнии образ, а лише згідно кивнула:
— Ґвен буде гарна і з довгим волоссям. Воно в неї м’яке і слухняне. То ти вже в курсі планів сестер?
— Так, уже в курсі. Схоже, я останніи, хто про них довідався.
— Шаина не була певна, як ти до цього поставишся, тому попросила всіх мовчати, сказала, що сама з тобою поговорить. Отже, ти не заперечуєш?
Бренан з удаваною легковажністю знизав плечима.
— А чого б я мав заперечувати? Я ж не такии розпеще- нии багатством та владою, як ти, і королівськии палац не нагадує мені золоту клітку.
— Я жила не в палаці, а в замку, — зробила уточнення Еирін. — Та и сама по собі влада не була для мене аж такою небажаною. Зрештою, відьомська могутність — також влада, і набагато більша, набагато відповідальніша за королівську. Саме тому наші закони забороняють відьмам обі- имати будь-які посади и носити будь-які титули, крім титулу високої пані Тір Мінегану. А в моєму становищі першої принцеси Ленніру наиприкрішими були дві речі. По-перше, я розуміла, що ніколи не здшсниться моя мрія про велику подорож по всьому Абраду, і мені доведеться вдовольняти- ся лише офіцшними візитами до сусідніх королівств. А подруге, і це було наистрашніше, я мусила виити заміж. Уже незабаром — за рік, щонаибільше, за два. Я сама себе дурила, коли стверджувала, що боюся заміжжя, бо воно позбавить мене самостіиності, обмежить мою свободу. Фіннела слушно казала, що я впораюся з будь-яким чоловіком — або перетворю иого на підкаблучника, або приб’ю, якщо не захоче коритися. Тепер я можу зізнатися, що наидужче мене лякало, — тут у її голосі забриніли ніякові нотки, — подружнє ліжко. Такі думки ніколи не викликали в мене солодкого хвилювання, про яке часто пишуть у любовних романах. Завжди страх, лише страх і нічого, крім страху. Гадаю, це була реакція моєї Іскри на загрозу розлучитися зі мною. Таким робом вона намагалася вберегти мене від згубного вчинку.
— То ти все-таки допускаєш, що Іскри розумні? — запитав Бренан.
— Ні, в жодному разі, — впевнено відповіла Еирін. — І вже шкодую, що розказала про ту буцімто розмову між моєю Іскрою та Ґвениним відбитком. Краще було б промовчати. Ґвен нічого не пам’ятає, інші чули лише її слова, і я б могла сказати, що вона просто марила. А моя розповідь ніякої користі не дала, тільки викликала купу марних суперечок. Я вже втомилася описувати свої тодішні почуття, пояснювати, що насправді з Ґвен говорила я сама, висловлюючи те, що могла б сказати моя Іскра, якби вміла думати. Лише троє сестер більш- менш правильно розуміють мене — і наито- чніше, до речі, сестра Івін.
— А чому „до речі“?— здивувався такому формулюванню Бренан.
— Бо я тут, — пролунав позаду спокшнии голос.
Еирін навіть не ворухнулась, зате Бренан рвучко озирнувся, загостривши свіи зір, і побачив за кілька кроків від них невисоку відьму із заплетеним у довгу косу волоссям. Івін вер Шінед була наисильнішою із сестер, що приєдналися до них після Тилахмора, і поступалася лише Шаині (та ще Еирін — яка, втім, не рахувалася, бо була меншою сестрою]. За винятком тієї короткої сварки, викликаної згадкою про Аиліш вер Нів, Шаина ставилася до Івін дуже чемно, мало не шанобливо, і завжди дослухалася до її думки, бо вважала її однією з трьох наирозумніших відьом у Се- стринстві (до цієї тріиці, на Шаинину думку, також належали наистарша сестра Аверлін вер Шіван і двохсотсорока- річна Ґвенда вер Линнет, що зараз мешкала на півночі Ал- паину, керуючи тамтешньою відьомською обсерваторією]. Івін вер Шінед була єдиною за весь час існування Сестринства відьмою, що стала повноправною сестрою ще до свого п’ятнадцятиріччя. Здобувши це звання, вона не вирушила мандрувати по Абраду, як інші молоді сестри, а залишилася на острові и провела там наступні два десятиліття, продовжуючи навчання і вдосконалюючи свою маистерність, а заразом навчаючи менших сестер — і, таким чином, стала наимолодшою за всю історію Відьомського Сестринства наставницею. Лише сім років тому Івін з деяким запізненням діишла висновку, що подорож позитивно позначиться на ширині її світогляду и вирішила побувати в усіх куточках Абраду. Цеи вислів вона сприиняла буквально, тому заходилася прочісувати континент, почавши з наипівнічніших иого околиць, з узбережжя Океану Туагар, і поступово рухаючись на південь. Усі ці роки Івін регулярно надсилала на Тір Мінеган листи зі свої ми теоретичними напрацюван- нями та практичними формулами винайдених нею плетив, які або вдосконалювали вже відомі чари, або створювали особливі їх різновиди, зорієнтовані на інші цілі, а час від часу — і тоді це вже називалося не винаходом, а відкриттям, — пропонувала щось принципово нове, досі невідоме, про що раніше ніхто и гадки не мав.
Своє систематичне вивчення Абраду сестра Івін перервала в Ан Оллаині, коли зачула про Бренанову появу. Її дуже цікавив феномен відьомської двіині (як, власне, цікавило все незвичаине], тому вона вирушила до Катерлаху, проте у Ґвеннеді, дізнавшись, що Бренан
