про ті або інші чари.
Після цього дівчата знизили темп своїх занять, щоб уже не викликати в Еирін надмірної втоми, проте її щоденні здобутки и надалі справляли приголомшливе враження. А ті відьми, що приєдналися до них по дорозі з Тилахмора, і ті, що чекали тут, у Кил Морґанасі, взагалі дивилися на Еирін мало не з благоговінням. Іхніи захват Шаина прокоментувала так: „Вони всі молоді. ну, звісно, доросліші за мене, та все ж молоді. І примчали до нас, бо повірили в Первісну. Та не всі сестри, аж ніяк не всі, радіють появі Еирін..“
В усякому разі, як Бренан уже и сам помітив, Шаина цьому не раділа. Вона приязно ставилася до Еирін, вважала її своєю подругою, пишалась її успіхами, захоплювалась її маистерністю в створенні наискладніших плетив. але не раділа. Була чимось дуже стурбована, хоч і відмовилась пояснити, чим саме. А Ґвен з цього приводу сказала: „Та не зва- жаи. Вона просто забиває собі голову дурними думками. Боїться, що Первісна зруинує Сестринство, перетворить иого на монархію. Але цього не станеться, я певна..“
Коли Бренан підшшов, Еирін кивнула на наиближчу лавку и запропонувала:
— Присядьмо. Ти ж не дуже квапишся повертатись?
— Та ні, — відповів він. — Ґвен зараз із сестрами, а я охоче побуду з тобою. Тим більше, що сьогодні ми маиже не розмовляли. Це якось незвично.
Притримавши спідниці, Еирін опустилася на лавку. Бренан сів поруч.
— Передовсім, — сказала вона, — я хочу вибачитися за Фіннелу. З її боку це було дуже негарно і навіть підло.
— То ти все чула?
— Так. Але не тому, що ви голосно говорили. Просто я саме вправлялася в гостроті слуху, коли ви виишли и завели мову про твої з Ґвен заручини. Мені стало цікаво. До речі, вітаю.
— Дякую.
— Я так і думала, що вона оголосить про це на твіи день народження. Як бачиш, я непогано пізнала її за ці півмісяця. А повертаючись до Фіннели, мені дуже прикро. Будь ласка, не тримаи на неї зла. Вона зараз щиро кається, що бовкнула таку дурницю.
— Це не дурниця, я знаю, — сказав Бренан. — Певен, що ти також знаєш. Та мене засмучує не це, я засмутився через Фіннелу. Раніше вона мені подобалась. Я и подумати не міг, що в ніи стільки. стільки ворожості до Ґвен.
Еирін зітхнула:
— Це не ворожість, Бренане. Це просто заздрість. Мені з власного досвіду відомо, що таке почуття може зробити з людиною. Коли я ще не знала про свою Іскру, то дуже заздрила Фіннелі, її чаклунському хистові. Переконувала себе, що моя заздрість світла, чиста, але іноді в думках таких лих їи бажала, така ненависть мене охоплювала. навіть згадувати про це соромно.
— І вона заздрить Ґвен?— здивувався Бренан. — Це ж дико! Чому саме їи, чому. не тобі, скажімо? Якщо вже заздрити, то краще відьмі, ніж відьмачці.
— Ну, Фіннела якраз така, що радше заздритиме відьмачці. Та и заздрить вона не через Ґвенин відбиток Іскри.
— А через що?
Еирін повернула голову і подивилася на нього довгим поглядом.
— Виз Ґвен і справді ідеальна пара. Обоє такі наївні! Вона, сліпа, не помічає, що ти нестямно закохании у неї, а ти не бачиш очевидного — що Фіннела по вуха втьопалась у тебе.
Бренан аж сторопів.
— Та що ти кажеш?! Цього бути не може! Вона ж така. така пихата, така чванькувата, так хизується своїм королівським походженням.
— Отож-то и воно, — кивнула Еирін. — І саме тому аж казиться від люті, що ти не зважаєш на неї, що и далі за- кохании у Ґвен. Тільки не подумаи, що вона підступна лицемірка і вся її стурбованість через те, що ти не освідчився Ґвен, як годиться, була лише вдаваною. Добра половина Фіннелиної натури, яка зазвичаи бере в ніи гору, щиро зичить вам щастя. Навіть уболіває за вас, бо ви — і тепер я це кажу без наименшої іронії — справді ідеальна пара. А Фіннела дуже романтична дівчина; вона, мабуть, уявляє себе героїнею
