поїхав назустріч Шаині, мусила звернути трохи південніше, щоб потрапити в Ґулад
Данан, а зрештою опинилась у Торфаині, де и зустрілася з ними. Та тепер у неї з’явився набагато захопливішии об’єкт для для досліджень — відьма з Первісною Іскрою.
Івін підіишла до них і вмостилася на лавці між Еирін та Бренаном.
— Хотіла перевірити гостроту твого сприиняття, — пояснила вона. — Коли ти відчула мене?
— Десь напівдорозі від будинку,— відповіла Еирін.— Мабуть, запізно.
— Та ні, нормально. Я ж екранувала себе, а мені це дуже добре вдається. Коли була малою, завжди вигравала в хованки. Врешті-решт усі менші сестри відмовилися зі мною грати. — Івін повернулася до Бренана і трохи підвела голову, щоб дивитись иому в обличчя. — А з твоєї реакції я зрозуміла, що ти нічого не відчув.
— На жаль, нічого.
— Важко позбуватися вкорінених змалку звичок. Ґвен розповідала мені про твою проблему. Я порадила долати її поетапно і розпочати з немаґічних загроз. Наразі це наива- жливіше, бо якщо в тебе и з’являться смертельні вороги, то вони будуть не чаклунами, а звичаиними людьми. Тими, хто не захоче бачити тебе з Ґвен на престолі. Чаклунам, навіть чорним, до цього баидуже — Катерлах і так тісно пов’язании з Тір Мінеганом, а ваше врядування, за великим рахунком, нічого не змінить. Зате серед тутешніх лордів знайдеться чимало таких, хто шалено опиратиметься здіисненню цих планів. Тому передовсім слід зосередитися на чотирьох речах — леза, стріли, кулі, трунок. З отрутою наилегше, просто треба привчитися перевіряти все, що ї си та п’єш. Діаґностичні чари досить прості.
— Я їх уже вивчив, — сказав Бренан.
— Проте не вдаєшся до них. Відзавтра починаи. Що ж до вогнепальної зброї, то для тебе небезпечнии лише димнии порох. Горіння звичаиного пороху ти, звісно, відчуваєш.
— Ще б пак не відчувати. Він видає такии потужнии ма- ґічнии сиґнал. — Бренан гмикнув. — А взагалі, для мене и досі це дивно звучить — „звичаинии порох“. Коли кажуть „звичаині люди“, то мають на увазі тих, хто не має хисту до чарів. А от звичаиним порохом на Абраді називають тои, що виготовляється із застосуванням маґії.
— Це справді нелогічно, — погодилась Івін. — Але так уже склалося. Якраз димнии порох є для нас незвичаиним, бо иого не використовують ні на Півночі, ні на Півдні. крім тих випадків, коли намагаються перехитрити маґічнии захист. Проте и такии порох можна відчути — розпад селітри дає характерну, хоч і дуже слабку, еманацію. Ти маєш досить сили, щоб цього навчитися.
— Я це вмію, — сказав Бренан. — Навчився ще на Лахлі- ні. Там в ужитку лише димнии порох, якии називають просто порохом. Ми з батьком щотижня ходили на полювання, і з часом я почав відчувати, як за мить до пострілу спалахує порох.
— От і чудово. Тоді тобі залишається виробити звичку автоматично, без роздумів відповідати на цеи сиґнал встановленням щита проти куль. Не намагаися навчити себе реагувати на все відразу, це розпорошить твої зусилля. Зосередься на наиголовнішому — леза, стріли, кулі, трунок. На жаль, для перших двох загроз не існує такого універсального захисту, тут просто треба бути пильним. Щоб ударити ножем, ворог мусить підіити до тебе впритул, а стріла, хоч і не виказує себе ще до пострілу, проте летить повільніше за кулю.
— А якщо застосують чаклунськии... тобто звичаинии порох, але без сиґнальних чарів? — запитав Бренан якомога недбаліше, намагаючись не показувати, що ця розмова про замахи вже почала лякати иого.
Еирін пирхнула:
— Дурниці! Жоден алхімік не наважиться виготовити порох без таких чарів. Інші чаклуни иому цього не подарують — нараз схоплять і вб’ють.
— Це точно, — погодилась Івін. — Тут у чаклунів немає двох різних думок, вони не збираються допускати, що їх убивали з допомогою їхнього ж пороху. Востаннє така спроба мала місце двісті років тому, під час віини між Маинаном та Лидавом. Тодішніи маинанськии принц, Ґраим аб Ільтид, був чаклуном і на замовлення свого батька-короля виготовив партію пороху без сиґнальних чарів — спеціально для диверсіиного загону, якии мав знищити чаклунів, що допомагали в обороні Лидаву. А вже за тиждень і принца Ґраима, і короля Ільтида знаишли мертвими в їхніх власних покоях — їх було вбито із застосуванням чарів. Убивць викрити не вдалося, проте наипоширеніша версія тих подіи стверджує, що це зробили маинанські ж чаклуни. Дуже повчальна історія. Та про всяк випадок нас навчають виявляти і спалах звичаиного пороху без попереджувального сиґна- лу. Відьомське чуття, на відміну від чаклунського, це дозволяє. — У присмерку Бренан помітив, як на її вустах промаи- нула швидка посмішка. — Цікаво.
Наступної миті їх оточило захисне плетиво, створене Еирін.
— Ох! — сказала вона. — Ледве встигла.
