— Та все ж таки встигла,— задоволено мовила Івін. А Бренанові пояснила: — Щоино я імітувала спалах такого пороху на відстані двадцяти кроків. Була певна, що після моїх слів Еирін обов’язково перевірить, чи є в її „книзі за- клять“ таке вміння. Воно, звичаино, було, бо Ґвен уже складала іспити на повноправну сестру. А мене цікавило, чи швидко це вміння засвоїться. Навіть якби Еирін розгадала міи намір і встановила щит свідомо, то зробила б це або зарано, або запізно. Проте її реакція була миттєвою і вчасною — не обдуманою, а рефлекторною. Вона опанувала цю навичку за лічені секунди. Просто феноменально!
— А мені від цієї феноменальності знову голова розболілася, — поскаржилась Еирін. — Навичка виявилася надто складною, щоб засвоювати її після келиха вина. І ніби ж навчилася це контролювати — а от не стрималась!
— Тепер ти мусиш навчитися контролювати и саму себе, — сказала Івін. — Контролювати та стримувати своє прагнення чимшвидше позбутися цієї „книги заклять“, дочитати її до кінця и викинути геть. Я розумію, вона дратує тебе. Мене б також дратувало, якби я мала знання, які ще не опанувала. Та раз так склалося, доведеться терпіти. Ґвен була здібна учениця, вона не обмежувалася лише обов’язковими для менших сестер темами, а багато вивчала додатково. Тож тобі дісталася досить грубенька книжечка, напхана дуже якісними знаннями з різних галузеи маґії. Не поспішаи читати її, примирися з думкою, що ти ще довго носитимеш цю книжку в собі. Тобі не конче вивчати її всю, щоб скласти іспити. І до речі, я б на твоєму місці не квапилася з цим.
— А я и не кваплюся,— відповіла Еирін.— Річ навіть не в тому, що теорію мені доведеться вивчати самостіино. Зрештою, всі іспити суто практичні, і я б могла складати їх, отримуючи потрібні знання на ходу. Але так буде неправильно. Ідеться не про чесність — це інше питання, про яке можна довго дискутувати. Просто я ще не готова бути сестрою без додатку „менша“. Спершу маю стати справжньою відьмою —
— Хочуть того чи ні, — повторила Івін. — Дуже вдале формулювання. Ти прагнеш визнання, але не бажаєш ставати заручницею тих сестер — а вони обов’язково будуть, — які з піною на губах торочитимуть про те, що ти ще не готова стати повноправною сестрою. Хаи там як, а остаточне рішення про свою готовність ти залишаєш за собою. І це правильно. Правильно все, що ти сказала. Схоже, Первісна Іскра знала, що робить, коли обрала тебе.
Еирін усміхнулася:
— Тут я цілком згодна з тобою. Кому-кому, а мені гріх нарікати на її вибір.
Бренан зітхнув:
— Ну, от! Ви знову заговорили про Іскру, як про розумну істоту. А казали ж бо, що не вірите в розумність Іскор.
— Ми и не віримо, — підтвердила сестра Івін. — Не віримо, що Іскри розумні
— Це можна пояснити проявом вищої волі, — зауважив Бренан.
Івін похитала головою:
— Ои ні, дорогенькии, не варто покладати всю відповідальність на Дива. Якби Він сам обирав відьом, Його вибір був би ідеальним. Проте ми аж ніяк не ідеальні. Я об’їхала маиже весь Північнии Абрад і під час своїх мандрів зустріла чимало жінок, які, на міи погляд, більше заслуговували на Іскру, ніж їхні ровесниці-відьми. Зокрема, я познаиоми- лася в Кирніві з настоятелькою монастиря, що народилася в один день зі мною. Поза будь-яким сумнівом, ця мудра і вченажінка стала б кращою відьмою, ніж я. Коротше, Див тут ні до чого, я в цьому впевнена. Вибір роблять самі
Іскри, і результати цього вибору однозначно вказують на те, що він зовсім не випадковии, хоч і не бездоганнии. З іншого боку, я можу навести цілу низку свідчень на користь того, що Іскри не мають розвиненого розуму і не здатні мислити складними категоріями. До прикладу, за ці неповні сімнадцять століть народилося одинадцятеро пар відьомських двіинят, і завжди це були хлопчик та дівчинка. Іскри оминають двіині з дівчат, бо не можуть обрати, котра з них стане відьмою, а котра — відьмачкою. Також Іскри не усвідомлюють загрози, пов’язаної з Лахліном, тому нашим попередницям довелося зводити Бар’єр, а коли в ньому з’явилася прогалина, одна з Іскор негаино скористалася з цього — бо дуже вподобала Шаину. А те, що Шаина маиже не мала шансів вижити, було понад її розуміння. І коли в минулому залишені без догляду малі відьми гинули від некон- трольованої маґії, Іскри не рятували їм життя, вчасно покинувши їх, а трималися за них до останнього — не через жорстокість та еґоїзм, а просто через те, що не розуміли марності своїх намагань. Іншии приклад стосується тебе, Еирін. Коли я підкрадалася до вас, то розчула твоє припущення, що панічнии страх перед заміжжям навіювала тобі Іскра. Я певна, що так і було. Ще років п’ятнадцять тому я досліджувала це явище і діишла висновку, що страх, якии поимає кожну відьму на думку про близькість із чоловіком, не є наслідком самого лише виховання. Це інстинкт — до того ж не наш власнии, а наших Іскор. Лише інстинкт і нічого іншого. Якби Іскри розуміли, в чому саме полягає небезпека, вони б знаишли якиись кращии спосіб застерегти нас.
— Якби Іскри були розумні, — додала Еирін, — вони б не потребували нас, нашого розуму, нашої свідомості, а самі б жили в наших тілах, керуючи ними на свіи розсуд.