недовгого.
Імар знову калатнув у дзвоник. Коли на виклик з’явився секретар, він передав иому клопотання про помилування з наказом негаино підготувати всі належні документи і заодно з’ясувати, які кередіґонські кораблі зараз стоять у ха- нґованському порту, а також звелів розшукати леитенан- та аб Ґвиртира. Тим часом Аивар аб Фердох, збагнувши, що аудієнцію завершено, покликав свого помічника, якии забрав решту підписаних королем паперів та папку з листом відьмака. Попрощавшись, верховнии поборник рушив до виходу, але біля двереи затримався і сказав:
— Ви припускаєтеся великої помилки, государю.
— Це мені вирішувати, лорде Аиваре, — відрізав король. — Тільки мені.
Залишившись наодинці, Імар щільніше закутався в мантію. Його морозило — проте не від холоду, до якого він звик, а від думок про безнадшність становища, в якому опинився, кинувши виклик поборникам. Фактично, він оголосив їм віину, хоча и не мав засобів для її ведення. У нього не було надіинихта відданих прибічників, були лише ситуативні союзники — королівські урядовці та представники вищої знаті, що прагнули обмежити вплив Конґреґації на державні справи. Але ні ті, ні інші не були зацікавлені у зміні системи, яка дозволяла їм тримати в покорі простии люд і дрібну шляхту. Також була армія, яка традицшно вважалася головною опорою королівської влади. Імар був певен, що більшість офіцерів зберігатимуть иому вірність, навіть не погоджуючись із иого поглядами, проте він розумів, що це однаково нічого не дасть. Солдати та старшини радше зчинять заколот і переб’ють своїх командирів, ніж виступлять проти поборників — святих людеи, що вберігають Лахлін від Китраила.
„Може, мені просто все остогиділо?“— припустив Імар. — „І я, сам того не усвідомлюючи, вирішив послати до біса своє жалюгідне життя, але наостанок гучно грюкнути дверима, якнаидужче допекти поборникам, завдати їм якнаибільшої шкоди. Нехаи наступні покоління пам’ятають короля, якии повстав проти цих нелюдів у багряних рясах. І не через те, що не поділив з ними владу, як иого попередники, а тому, що вважав їх великим лихом для країни. Можливо, міи приклад надихатиме людеи, коли вони — а це неодмінно станеться,— врешті прозріють, зженуть усіх поборників до однієї ями і спалять їх там, як ті впродовж багатьох сторіч спалювали своїх безпомічних жертв..“
А щоб зробити першии крок на цьому шляху, належало подбати про відьмачих кузин. Імарові потрібна була людина, яка не змовиться з поборниками і не поведеться на їхні погрози, а забере з Палацу Святої Віри дівчат і відвезе їх з Лахліну. Він мав на оці таку людину, тому и наказав розшукати леитенанта аб Ґвиртира, якии прибув на иого виклик менш ніж за десять хвилин.
Двадцятип’ятирічнии Фергас аб Ґвиртир донедавна служив у невеликому ґарнізоні на східному узбережжі, і там мало не втрапив у сериозну халепу. Торік у містечку, де дислокувалася їхня рота, поборники викрили молоду чаклунку на ім’я Мірне вер Вахавін. Це був тои рідкіснии випадок, коли вони нічого не вигадали, дівчина справді мала чаклунськии хист, ще и непогано розвинении самостш- ними тренуваннями. При спробі її затримання вона вбила двох нападників, трьох важко поранила і загинула сама, отож розлюченим поборникам довелося вдовольнитись арештом стареньких дідуся и бабусі, з якими мешкала Мірне, та кількох її наиближчих друзів. На допиті вони засвідчили, що дівчина збиралася поїхати з містечка, проте сама ще не визначилася куди, називала то Ханґован, то Тар- карраи, то Фланлін — усі були розташовані на західному узбережжі и мали великі порти. Крім того, бабця з дідом повідомили, що їхня внучка потаи зустрічалася з якимсь вш- ськовим. Обоє були підсліпуваті, та и бачили того вшсько- вого лише здаля, в ранкових або вечірніх сутінках, тому не змогли ні впізнати иого, ні бодаи описати.
Особа таємного коханця чаклунки, з яким вона, поза будь-яким сумнівом, мала намір поїхати до одного з портових міст і звідти втекти на Абрад, залишилася для поборників нез’ясованою. І тільки командир Гарнізону, капітан Дармад аб Флахрі, здогадався, хто це був. За два тижні до інциденту з чаклункою до нього звернувся прапорщик Фер- гас аб Ґвиртир з рапортом про звільнення з вшськової служби за родинними обставинами. А усно пояснив, що иого батько заслаб, тому він, як наистаршии син, мусить повернутися додому и подбати про сім’ю. Капітан аб Флахрі не хотів втрачати молодого офіцера, якого дуже цінував, і запропонував иому безстрокову відпустку, але прапорщик стояв на своєму. Командир Гарнізону таки притримав рапорт, бо розраховував, що зможе переконати підлеглого не полишати служби, а потім трапилися всі ті події, після яких Фергас аб Ґвиртир, здавалося, геть забув про свіи намір піти у відставку. А коли капітан сповістив иого, що рапорт відхилено, він поставився до цього цілком баидуже і знову відмовився від безстрокової відпустки — мовляв, батькова хвороба
виявилася не такою важкою, як усі боялися.
Дармад аб Флахрі знищив рапорт прапорщика аб Ґвир- тира, проте вирішив перестрахуватись і, щоб иого не звинуватили у приховуванні злочину, надіслав королю секретну депешу з детальним звітом про все, що сталося. Ознаиомив- шись із ним, їмар якиись час вагався, підозрюючи провокацію поборників, та зрештою видав наказ про переведення Фергаса аб Ґвиртира до Ханґована, а згодом призначив иого в свою варту і протягом року пильно стежив за ним, намагаючись збагнути, як вплинула на нього ця історія. Безумовно, молодии офіцер знав, що Мірне вер Вахавін була чаклункою, тому и збирався втекти разом з нею на Абрад. їнша річ, як це позначилося на иого світогляді, чи переступив він через лахлінські забобони, чи просто заплющував очі на
Наприкінці літа їмар маиже впевнився в тому, що прапорщик аб Ґвиртир такии самии вільнодумець, як він, і підвищив иого в чині, сподіваючись, що новоспечении леите- нант правильно зрозуміє цеи знак і врешті відкриється ио- му. Можливо, за кілька місяців так воно и сталося б, але час для чекання вже минув, отож їмарові доводилося робити и наступнии крок. Запропонувавши Фергасові аб Ґвиртиру сісти, він запитав:
— Леитенанте, ви що-небудь чули про Рехраинську бш- ню?
Тои невизначено похитав головою і промовив:
— Перепрошую, государю?
