твердження. Вірніше, він нічого не робив — і саме своєю бездіяльністю дедалі більше переконував Ярлаха аб Конала, що відьми мають рацію, заперечуючи иого ґлобальну сутність.
Якби влада Китраила поширювалася на цілии Всесвіт, а не лише на окремии світу ньому, иого б не зупинила невдача з першою спробою захоплення Еирін вер Ґледіс. Коли вже Первісна така важлива для нього, він міг би кинути проти неї всі свої сили в цьому світі; міг би, зрештою, пожертвувати всім світом, лишень би знищити або захопити її. Звичаино, Ярлах не хотів цього — але таке рішення стало б переконливим свідченням всемогутності Темного Володаря.
Натомість він зник і не давав про себе знати, а демон, що приходив до Ярлаха вві сні, відмовлявся про це говорити, лише одного разу пихато заявив, що Володар має інші справи, набагато важливіші, ніж спілкування з одним зі своїх незчисленних слуг. Ярлах у це вже не вірив і підозрював, що Володареві просто немає чого сказати, бо впоратися з пробудженою Первісною иому не до снаги.
А раз так, то якии же він Володар? Та він лише дрі- бнии чорнии божок місцевого масштабу, якии прагне урвати свіи крихітних шматочок пирога з бенкету справдешніх Вищих Сил. Такому володареві — з малої літери — маґістр аб Конал служити не наимався. І тепер із соромом згадував свіи благоговіинии захват перед ним, свіи колишніи страх перед иого гнівом. Певна річ, Китраил мав певну владу над Ярлахом — він міг наказати іншим чорним убити иого, міг нацькувати на нього демонів у Тиндаярі або просто довести до цілковитого виснаження та потьмарення розуму, щоночі насилаючи жахливі сни. Проте раптової, наглої смерті, викликаної самою лише волею Китраила, Ярлах уже не боявся. Таке під силу тільки справжньому Володареві —
а не жалюгідніи пародії на нього.
Ярлах ішов крізь кромішню пітьму Тиндаяру, орієнтуючись за потоками Темної Енергії. Він зовсім не збирався поривати з Ан Нувіном, просто тепер розглядав це не як службу, а як співпрацю. І волів думати не про конкретну надприродну істоту, що порядкує в Ан Нувіні, а про сам Ан Нувін — як символ протистояння силі, котра називається Кеиґантом.
Після невдалої спроби захопити Первісну Тиндаяр і далі залишався відкритии. Демон у Ярлахових снах твердив, що така є воля Темного Володаря, проте старии маґістр уже нічого не сприимав на віру. Він припускав, що сполучення Тиндаяру із земним світом не можна припинити відразу після иого встановлення, а існує певнии мінімальнии період відкритості. Тому и сказав демонові, що для реалізації иого планів (звісно ж, спрямованих на звеличення Володаря] конче треба знати, чи надовго збережеться доступ до Тин- даяру. А демон глузливо відповів, що в такому поважному віці иому не варто про це турбуватися.
Ярлах нітрохи не образився. Навпаки, він радів, що наприкінці життя иому випала нагода здшснити свою наи більшу юнацьку мрію про навколосвітні подорожі, великі ґеоґрафічні відкриття, захопливі дослідження невідомих земель. Упродовж останніх сторіч було споряджено чимало морських експедиціи, особливо активно діяли в цьому напрямку відьми, проте карта Нового Світу ще и досі рясніла білими плямами. Іх було забагато навіть у Континенталь- ніи півкулі, а що вже говорити про протилежну — Острівну. Можливо, в часи Мор Деораху хтось із чорних чаклунів і досліджував світ через Тиндаяр, але жодних записів про це не залишилося. Ярлах нізащо не припуститься такої помилки, він зазначатиме на карті всі досліджені ним території, буде старанно записувати всі свої спостереження, і ці нотатки, разом з детальною картою Нового Світу, забезпечать иому одне з чільних місць в історії людства. Нехаи казатимуть, що він був лихим чаклуном, нехаи проклинатимуть иого, але ім’я Ярлаха аб Конала ніколи не зникне в не
буття, він назавжди залишиться в пам’яті прийдешніх поколінь як видатнии дослідник! Зрештою, такии прецедент уже є — великого Ірдана аб Бріна шанують за иого наукові досягнення попри те, що він був чорним. А відьми навіть заперечують иого належність до слуг Ан Нувіну, стверджують, що тодішні кованхарські магістри заздрили Ірдановіи славі і через те облудно звинуватили иого в чорному чаклунстві...
Упевнившись, що має вдосталь часу, Ярлах поки не квапився розпочинати систематичне вивчення світу. Наразі він просто задовольняв свою допитливість, навмання розріджуючи наибільші білі плями, і вже переконався, що Острівна півкуля цілком заслуговує на свою назву, бо и справді складається лише зі скупчень островів, розділених океанськими просторами. В усьому Новому Світі, як уже здавна підозрювали, був лише один континент — Абрад, проте це не означало, що в осяжному маибутньому людям забракне місця на землі. Островів надовго вистачить і в Континентальніи півкулі, надто ж тих, що розташовані на південь від екватора; а в Острівніи їх іще більше. Власне, весь Новии Світ слід було б назвати Острівним, бо саме острова тут складали переважну частину суші, і більшість з тих, які вже відвідав Ярлах, були цілком придатні до життя. якщо, звичаино, не зважати на присутність там
А на двох островах Ярлах натрапив на рештки стародавньої цивілізації, що загинула багато тисячоліть тому. Цивілізації, яка сама ж прикликала в цеи світ темні сили, а потім не захотіла їм коритися. З погляду магістра, це було безглуздо и нелогічно. Недавнє відкриття справжнього становища Китраила у Всесвіті нітрохи не змінило думки Ярлаха про те, що краще жити під владою Темряви, аніж скніти у Світлі, за яким ховаються незбагненні Вищі Сили, що вимагають від людеи сліпої, бездоказової віри в безсмертя душі и наступні переродження. Зате Ан Нувін чесно пропонував сім сторіч пекельних мук, а потім продовження життя в подобі демона — варіант хоч і не надто привабливии, зате на- діинии.
Нарешті Ярлах зупинився. Зараз він перебував під Ко- ванхаром — хоча слово „під“ у цьому контексті можна вживати лише образно, оскільки жодна, навіть наиглибша яма ніколи не досягне Тиндаяру, а швидше вииде на поверхню з протилежного боку земної кулі. Далі належало діяти над- звичаино обережно, бо якщо в будь-якому іншому місці ще припустимо помилитися, то в Кованхарі, де мало не на кожнім кроці зустрінеш чаклуна, така помилка була б фатальною.
Зосередившись, Ярлах подумки потягнувся вгору, і перед иого внутрішнім зором постали нечіткі, спотворені, безбарвні обриси центральної частини міста. Він миттю зорієнтувався, посунувся трохи на південнии схід і врешті натрапив на будинок, цілии поверх у якому винаимав для свого помешкання Йорверт аб Торвал. Взагалі, Ярлах волів би негаино вирушити додому и лягти спати, бо почувався втомленим після нічної експедиції, проте Йорверт дуже просив завітати до нього о десятіи ранку — а якраз наближалася десята година. Після подіи на Іхелдироидському тракті маґістр аб Конал рідко бачився зі своїм помічником, і не лише тому, що цілком зосередився на дослідженні незвіданих територіи. Йорверт також щось замислив і маиже весь вільнии від навчання час (а він був аспірантом на кафедрі природних явищ] проводив поза межами Кованхара.
Для переміщень із Тиндаяру в Йорвертовім помешканні було передбачено невеличку комірчину біля сходів, що вели на внутрішнє подвір’я будинку. Встановлені в ніи чари сповістили Ярлаха, що ні в саміи комірчині, ні на сходах, ні в прилеглому коридорі людеи немає. Наступної секунди він уже опинився посеред невеличкого темного приміщення без вікон, швидко виишов до коридору і з трохи захеканим виглядом, ніби щоино піднявся по сходах, рушив уперед. Двері однієї з кімнат відчинилися, і звідти визирнув Йорверт.
