— Ну. Власне, опівдні я обідала, хоча від фруктів не відмовлюся.
— Будуть тобі фрукти, — пообіцяла Шаннон. — Я чекатиму в твоїи вітальні. Тільки не думаи, що затримуєш мене. Нікуди не квапся.
— ї не збираюся, — запевнила її Еирін.
На підтвердження цього, вона пробула у ванні ще хвилин двадцять, лише тоді неохоче вибралася з гарячої води, обтерлася рушниками, накинула халат і переишла до спальні, де без заивого поспіху вдяглася та причепурилась. Раніше Еирін мала багато мороки зі своїм неслухняним волоссям, але тепер, підрізане трохи вище плечеи, воно завдавало менше клопоту, а чари надшно утримували иого в більш-менш акуратніи зачісці.
Шаннон, як і обіцяла, чекала на неї в затишніи вітальні, що виходила вікнами на двірськии парк, за яким виднілася вигнута споруда Королівського Крила. Назва и справді була невдала, бо за формою воно більше нагадувало підкову і само по собі було повноцінним палацом — навіть більшим, ніж палац торфаинських королів у Тирконнелі.
Коли Еирін увіишла, Шаннон сиділа на дивані, тримаючи в руках аркуш паперу, від якого так і віяло свіжими поштовими чарами. Вона поклала листа на низенькии столик перед собою і зміряла її оцінливим поглядом.
— Десь такою я тебе и уявляла. Правда, трохи більше схожою на принцесу.
— Я ніколи не була схожа на принцесу, — сказала Еирін, умостившись на дивані поруч із Шаннон. — Кузина Фінне- ла завжди кепкувала з мене, що я скидаюся на дочку зубожілого поміщика.
— Ні, не сказала б. Ти точнісінько така, якою и має бути юна відьма. Ніби змалечку виховувалася на Тір Мінега- ні. Тобі ж відомо, що ти перша за останні дев’ять століть відьма, що зросла поза Сестринством?
— Так, Шаина розповідала. Хоча вона вважає, що Шінед вер Еивен рахувати не слід, бо її їскра пробудилась у вісім років, і дівчинці просто пощастило, що батьки вчасно схаменулись і негаино повезли її в Карраґшір, до тамтешніх сестер.
— Може, и так, — не стала заперечувати Шаннон. — Та и у будь-якому разі, вона ще була мала. І, мабуть, чула розмови про те, що вона відьма, але батьки відмовилися віддавати її на Тір Мінеган. А от ти нічого не знала, вважала себе звичаиною дівчиною. Певно, для тебе було справжнім шоком, коли ти почула про свою Іскру?
— Я б не назвала це шоком, — відповіла Еирін, узявши з кришталевої вази на столику червоне яблуко. — Просто це була наищасливіша мить у моєму житті. Наступного дня після приїзду Шаина приишла до моєї кімнати, розбудила мене і, замість „доброго ранку“, сказала: „Вітаю тебе в нашому колі, сестро.“
— І ти відразу все збагнула? Спросоння?
— Можеш не вірити, але так. Я ж читала в книжках, що цими словами відьми зустрічають малих сестер, коли їх везуть на Тір Мінеган. І в своїх мріях уявляла, що маю Іскру, яка з невідомих причин загубилася ще в давні часи. Розуміла, що все це дурниці, що насправді цього бути не може... однак сталося.— Еирін зробила паузу, відрізала срібним ножиком невеличкии шматок яблука і з’їла иого. — Принцесою я почувалася не на своєму місці. Мене змалечку навчали заиматися державними справами, я була старанною ученицею, але моя душа до цього не лежала. Мені завжди кортіло іншої влади — не над людьми, а над чарами.
Шаннон проникливо подивилася на неї.
— Як я розумію, ти підводиш до того, що не варто боятися твоєї Первісної. Мене переконувати не треба, я и так її не боюся. Вважаю, що сестри перебільшують небезпеку, пов’язану з нею. Зрештою, вона лише породила решту Іскор, та аж ніяк не створила їх. Усі Іскри було створено Дивом, і не має значення, як саме — безпосередньо чи через Первісну. Нехаи твоя Іскра і старша, і сильніша, та це зовсім не привід беззастережно визнавати її зверхність. І вже тим більше не привід кидатися в іншу краиність і заперечувати сам факт її існування. Звичаино, є певна несправедливість у тому, що ти, склавши іспити на звання повноправної сестри, відразу станеш великим цабе завдяки своїи силі і за першістю поступатимешся лише старшим та наистаршим. Але так само несправедливим є и те, що Альса, через свіи вік, керує всіма сестрами в Катерласі. Вона чудово знається на медицині, зате в політиці геть нічого не тямить, бо ніколи нею не цікавилася. А про її вміння ладнати з людьми ти можеш судити з власного досвіду. На щастя, вона це усвідомлює, тому завжди дослухається до порад Брігід. Гадаю, и тобі вистачить розуму зважати на думку досвідченіших сестер. Таким є одне з наших неписаних правил, покликане компенсувати вади офіцшного порядку старшості.
Еирін ствердно кивнула:
— Ми з Етне якось говорили про це. Вона вважає, що першість за силою має багато недоліків, але інші варіанти ще гірші. Особливо тои, що дозволив би наистаршим на свіи розсуд призначати головних.
— Так, — погодилася Шаннон. — Це дало б їм забагато влади. У дванадцятому та п’ятнадцятому сторіччях наи старші намагалися провести таку реформу, проте обидва рази сестри відхиляли їхню пропозицію переважною більшістю голосів.
З передпокою долинув грюкіт двереи. Еирін на мить загострила свої відчуття, щоб визначити, хто до неї завітав, і гукнула:
