— Ґвен, ми тут!
За кілька секунд до вітальні ввшшла Ґвен у розкішніи сукні з червоно-золотого атласу, яка вигідно підкреслювала її вроду і водночас надавала їи надзвичаино величного, справді королівського вигляду.
— Ти просто чарівна, Ґвен, — схвально мовила Шаннон. — Бачу, вирішила не гаяти часу і вже зараз підкорити увесь вищии світТахріна. Чи, принаимні, иого чоловічу половину. До речі, чому ти не привела свого маибутнього чоловіка? Я б дуже хотіла з ним поговорити.
— Тоді поквапся стати в чергу, — сказала Ґвен, влаштувавшись у найближчому до дивана кріслі. — Бренан усім потрібен, з ним кожен хоче поговорити. Саме зараз він розмовляє з Альсою, наступна — Брігід. А о сьомій до нас завітає лорд Кивін.
— Хоче придивитися до конкурентів? — припустила Еирін.
Обидві її співрозмовниці заперечно похитали головами.
— У нього немає жодних шансів посісти трон, — відповіла Шаннон. — Ще ніколи за всю історію Катерлаху син або внук короля не ставав наступним королем, бо такий вибір Ради Лордів означав би смертний вирок елективній монархії. Кивіна аб Енгаса і так частенько називають принцом, а якби він ще й став королем, то його старшого сина Фланана вже розглядали б як безперечного спадкоємця престолу.
— Це точно, — визнала трохи присоромлена Ейрін. — Я мусила б і сама додуматися.
— Не вимагай від себе забагато. Зрештою, тобі ще немає шістнадцяти, до того ж у всіх Південних Королівствах престол переходить у спадок, і тебе просто не навчали, як працює виборна монархія. Цього разу Дім О’Бринмор не претендуватиме на корону, проте матиме великий вплив на вибір наступного короля. Тому лорд Кивін і придивляється до всіхреальних претендентів, щоб визначитися, кого з них підтримати. Брігід сподівається залучити його на наш бік, а ще краще — домовитися, щоб О’Бринмори ініціювали висунення Бренанової кандидатури. Тоді б нам не довелося надто сильно тиснути на решту лордів. — Шаннон перевела погляд на Ґвен. — І було б непогано, якби ви з Бренаном залишились у Тахріні, замість їхати на Тір Мінеган. Гадаю, про це з вами ще говоритимуть.
— Уже говорили, — сказала Ґвен. — Етне та Елайн. Іхні арґументи звучать переконливо, і я б із ними погодилася, та тільки не хочу змушувати Бренана розлучатись із Шай- ною. А вона зобов’язана відвезти Еирін на Тір Мінеган, бо дала слово її батькові. Та й наші заняття з маґії...
— Я на них не наполягаю, — квапливо мовила Ейрін. — Кращої за тебе вчительки годі й шукати, та головне ти вже зробила — допомогла мені стати на ноги. Далі буде легше. Ну, а Шаині, щоб дотримати свого слова, не конче їхати зі мною до самісінького Абервена. Двісті миль від Тахріна до Рондава — а там вона посадить мене на будь-якии мінеган- ськии корабель, чия палуба вже є територією Тір Мінегану. їнші сестри за мною наглянуть. хоч, власне, я и сама дам собі раду. Мені, звісно ж, хотілося б побувати в Коннахті та ївидоні, але вони ніде не подінуться, і рано чи пізно я їх відвідаю.
— Розумна пропозиція, — підтримала її Шаннон. — От бачиш, Ґвен, усі ці проблеми легко владнати. ї Бренана тут буде кому навчати — Альса така ж гарна вчителька, як і лікарка. Заимаючись із ним і дбаючи про здоров’я короля Ен- гаса та інших пацієнтів, вона не матиме ні хвилини часу на політику. А це додатковии позитив у нашіи ситуації.
Еирін бачила, що Ґвен подобається така ідея. На початку минулого року вона поїхала з Тір Мінегану, бо їи було нестерпно жити відьмачкою там, де зростала відьмою. Перспектива повернення на ріднии острів нітрохи її не тішила, проте Ґвен не хотіла ставати між Бренаном та Шаиною, тому и погодилася на цю поїздку. Але була рада вхопитися за наименшу можливість, щоб уникнути навіть короткого візиту на Тір Мінеган.
— А що ж до навчання, — зауважила Еирін, — то зараз я не проти повправлятися в чарах. Сьогодні в нас ще не було занять.
Ґвен охоче погодилась, а Шаннон із цікавістю стала спостерігати за тим, як швидко Еирін опановує нові плетива. Втім, заняття тривало недовго, бо менш ніж за півгодини приишла Шаина з двома тутешніми відьмами, згодом до них приєдналася Мораґ, а потім з’явилась і Фіннела, яку оселили в Королівському Крилі разом з трьома дорослими, але ще незаміжніми доньками Кивіна аб Енгаса. Нарешті, вже близько сьомої, завітала сестра Брігід вер Камрон, друга за старшістю відьма в Катерласі, яка після розмови з Бренаном захотіла поспілкуватись і з Еирін. А тоді настав час іти на вечерю до короля.
Старий Енгас аб Брайт правив Катерлахом уже двадцять шість років і останні чотирнадцять з них залишався живим лише завдяки медичніи допомозі відьом. З точки зору Сестринства, він був не дуже зручним королем, проте відьми, вірні своїм союзницьким зобов’язанням, докладали всіх зусиль, щоб подовжити йому життя, і робили це так старанно, що він, хоч обидві його нирки ледь-ледь працювали, мав загалом здоровии вигляд, а єдиною ознакою хвороби були мішки під очима, ніби напередодні він добряче перепив.
Насправді ж Енгас аб Брайт не вживав ні краплини хмільного. Так само й цього вечора йому подавали лише вишневий сік, який охоче пили і Ейрін з Фіннелою, що сиділи праворуч короля. А по ліву руку від себе він усадовив Брена- на та Ґвен, які, безперечно, були головними гостями і привертали до себе найпильнішу увагу. Ейрін чекала, що король ставитиме Бренанові гострі запитання, намагатиметься загнати його на слизьке, однак їхня розмова проходила доброзичливо і не торкалася надто дражливих тем. Енгас аб Брайт просто хотів скласти своє власне враження про молодого хлопця, якого відьми замірялися зробити наступним королем Катерлаху.
