Шаннон недбало гмикнула і, хоч у коридорі, яким вони ишли, нікого не було, про всяк випадок оповила себе та обох своїх супутниць глушильним плетивом.
— Старии Дорван аб Раґнал весь час супиться. Сини та внуки прогнали иого з Дінас Талбота, тепер самі там порядкують, а за ним залишився тільки титул та ще нестерпна вдача. ї року не минуло, як оселився при дворі, а вже всім у печінки в’ївся своїм постіиним бурчанням. Проте в політиці він повнии нуль, на нього ніхто не зважає. Звичаино, якщо доживе до виборів нового короля, то матиме на них певнии вплив — але просто як один голос із двадцяти семи. Ні він, ні иого родичі не є претендентами на корону. Реальні претенденти, це ґрафи Карвадону, Ярві и Ридихену, а також Фінвар аб Даихі, з яким ви сьогодні познаиомилися.
— А донедавна був і Кохран аб Ґарет,— додала Мораґ, яка цілии вечір жваво базікала з двадцятирічним ґрафом Еигаинським. Попри свою молодість, лорд Кохран мав велику вагу в катерлахськіи політиці, бо був кровним родичем відьми Бронахвер Дилвен, що зараз мешкала на Тір Мі- негані и готувалася до чергової спроби скласти іспити. — Але з появою Бренана він втратив свої шанси. ї, що мені сподобалося, нітрохи через це не сумує.
— Власне,— зауважила Шаннон,— Кохран втратив шанси ще з появою Ґвен. Раніше я шкодувала, що на тои час він уже був одружении; як на мене, з них виишла б гарна пара. та це було ще до Бренана. Треба сказати, Кохран ніколи не випинався зі своїми претензіями, розумів, що він надто молодии, тому націлювався на віддалене маибутнє. А наи старші розглядали иого, як можливого наступника лорда Ріґвара, і саме з ним пов’язували плани переходу до спадкової монархії. Згодом вони підкоригували ці плани через присутність Ґвен, а тепер уже стало ясно, що не треба особливо мудрувати, варто лише зробити королем Бренана.
— Так, справді, суща дрібниця, — іронічно мовила Еи- рін.
— Атож, тут доведеться добряче попрацювати. Багато вищих лордів шалено опиратимуться цьому, надто Фінвар аб Дайхі. Він, хоч і не ґраф, дуже впливовий вельможа, має земельну власність по всьому Катерлаху, контролює половину видобутку мідної руди в країні та третину вугільних шахт. От йому Бренан як кістка поперек горла. Він ще з весни минулого року не знаходить собі місця — тоді до Катерлаху переїхала Ґвен, і під неї стали підбивати клинці ґраф- ські синки та внуки. Фінвар аб Дайхі опинився поза цією грою, бо сам одружений, а найстаршому з його синів, Туа- халу, наразі лише одинадцять років.
— То ти вважаєш його найсерйознішим конкурентом? — запитала Ейрін. — А Етне каже, що це ґраф Карва- донськии.
— І він також. Проте найбільша перевага Авлайда аб Калваха полягає в підтримці з боку короля. Ми ж плануємо позбавити його цієї підтримки. Головне, щоб найстарші нарешті визначились і чітко дали Енгасові зрозуміти, що вони роблять ставку на Бренана з Ґвен.
— А коли він не послухається?
— Мусить послухатися. Останні півтора десятиліття він живий лише завдяки нам. вірніше, завдяки Альсі. Та й для свого ж власного спокою йому краще підтримати Бренана.
— Про що ти?
— У нього є один пунктик, — пояснила Шаннон. — Він панічно боїться, що ми дамо йому вмерти, коли нам це буде вигідно. Альса пояснює такий нав’язливий стан психічним розладом через постійний страх смерті. Воно й зрозуміло — проживши стільки років з усвідомленням того, що без сторонньої допомоги нараз умреш, важко бодай трохи не з’їхати з глузду. Але Бренанова кандидатура на престол має заспокоїти цю хворобливу підозріливість. Енгас чудово розуміє, що тоді ми будемо зацікавлені якнайдовше зберегти йому життя, бо потребуватимемо часу, щоб привчити і шляхту, і простий народ бачити у Бренанові та Ґвен майбутніх короля з королевою. Шкода тільки, що Альсиної
маистерності так надовго не вистачить.
— Як я чула, — зауважила Еирін, — вона обіцяє ще два роки.
— Цього замало. На думку Брігід, треба років п’ять для здобуття ґарантованої більшості в Раді Лордів. А інакше доведеться вдаватися до тиску, що дуже небажано. От якби Ґвен відразу оселилася в Тахріні, то була б уже наполовину своя. Та вона сховалась у Кил Морґанасі, бо и сама не знала, чого хоче.
— Її можна зрозуміти, — озвалася Мораґ. — Підозрюю, Ґвен досі не впевнена, чи потрібна їи катерлахська корона. Лише одне-єдине вона знає точно — що хоче одружитися з Бренаном. Хоч тут їи пощастило.
— Авжеж, — погодилася Шаннон. — Він такии схожии на Шаину...
Розділ XVIII
Зустрічі в Манхайні
