— Якби все було так просто, — заперечила Ріана, — Ворог не закрив би иого тринадцять сторіч тому.
Він кивнув:
— Тут я з вами згоден. їнша річ, що з самої пустоти Тиндаяру не можна робити категоричного висновку про відсутність у Китраила намірів знову завоювати земнии світ. Безумовно, він відкрив Тиндаяр, щоб захопити и ув’язнити в Ан Нувіні леді Еирін з її Первісною їскрою. Проте, зазнавши невдачі, не став иого закривати — а отже, має якісь інші плани.
— Або ж геть розгублении і не знає, що робити далі.
Шимас скрушно похитав головою, але коментувати її
слова не став. Його вражала відьомська самовпевненість, він не міг зрозуміти цього зухвалого, демонстративно зневажливого ставлення до Ворога. Ну, гаразд, Шимас тепер і сам знав, що вплив Темного Володаря Ан Нувіну не поширюється за межі цього світу. Та все ж Китраил залишається могутньою космічною істотою, безсмертним і нездоланним провідником Зла.
Ріана поновила роботу над тунелем і вже не зупинялась, аж поки не пробила иого до самої поверхні. Згори полилося примарне маґічне світло, набагато тьмяніше за сяиво, що иого випромінювала Ріанина Іскра. Разом зі світлом заструменів щедрии потік природної енерґії, чистої тажиттєдаи- ної, нітрохи не забрудненої Темною Енерґією. Шимас жадібно увібрав її в себе и відчув приплив свіжих сил.
— О! Тепер я дещо бачу,— промовила Ріана.— Тільки дуже нечітко. Але це точно ліс. І озеро під боком. Мало не втрапила в нього.
— Тоді б воно вилилося в Тиндаяр, — сказав Шимас.
— Навряд. Цеи тунель має невелику пропускну спроможність. Під тиском води він швидко б зруинувався.
— Гм. А ви багато знаєте про Тиндаяр та тунелі. Невже вас і цього навчали?
— Ні, я сама вивчила. Коли стало відомо, що Тиндаяр знову відкрито, наистарші розіслали всім сестрам перелік рекомендованих книжок і формули плетив, які треба опанувати.
Ріана покликала Колвина і звеліла иому стати на її місце.
— Зараз я підкину тебе, а коли вилетиш із ями, відхилися трохи вбік, щоб не впасти назад. Роздивись довкола, запам’ятаи усе, що побачив, і повертаися доповісти мені. Зрозуміло?
— Так, пані, — з готовністю відповів упокорении чор- нии. — Зроблю все, як ви кажете.
Під дією її чарів він полинув угору і зник у присмерку.
— Це, звісно, заиве, — сказала вона Шимасові, — та раз є така можливість, чому б не перестрахуватися. Видимість звідси така непевна, що я легко могла сплутати галявину з болотом. А мені геть не хочеться бруднити свою сукню.
Шимас насилу стримав посмішку. Невже Ріана думала, що через цю обережність він вважатиме її боягузкою? ї це після того, як вона вирушила за ним у Тиндаяр, хоча спо- кіинісінько могла махнути на нього рукою — мовляв, сам напросився. Аиліш вер Нів на її місці так би і вчинила. Не зі страху, ні. Просто визнала б за краще зберегти полоненому чорному пам’ять, щоб витягти з нього імена спільників.
Невдовзі згори звалився Колвин аб Девлах. Загальмувавши перед приземленням, він зміг устояти на ногах і доповів, що там справді ліс, поблизу є невеличке озеро, а лю- деи ніде не видно. За иого словами, ґрунт довкола виходу з тунелю твердии, порослии травою, багнюки немає.
— А тепер піду я, — сказав Шимас. — ї не треба мене підкидати. їнші ж чаклуни самі вибиралися звідси.
— Ваша воля, професоре, — знизала плечима Ріана.
Шимас став на місце Колвина, міцно вхопився за потоки
