— Вона не здогадалась, а побачила, — пояснив диннеші, наблизившись до них. — На відміну від чаклунів, відьми можуть розгледіти нашу сутність, бо вона споріднена з їхньою.
Зненацька Шимаса охопило роздратування.
— Авжеж, вони можуть, — промовив він сердито. — І те можуть, і се можуть. Вони ж такі видатні и досконалі. Тоді скажи, що ти приишов до леді Ріани, а від мене тобі нічого не потрібно. Пообіцяи, що не заважатимеш мені повернутися до Кованхара і не втягуватимеш у нові пригоди.
Диннеші повільно похитав головою:
— Такої обіцянки я дати не можу. Але запевняю, що ні до чого тебе не примушуватиму. Остаточне рішення буде за тобою.
— О-о! — здивовано протягла Ріана. — То ви вже зустрічалися?
— Мали таку нагоду, — кивнув Шимас. — Саме він закинув мене в Тір на х-Ейдал. Досі я нікому про це не говорив, бо знав, що мені не повірять. З ласки цього небесного вої на я зараз тут, а не в Кованхарі, зі своїми студентами.
— Цим я відновив природний хід подій,— сказав дин- неші, попередивши Ріанине запитання. — Повір мені, Ши- масе аб Нейване, це був найкращий варіант. Якби я дозволив тобі здолати маґістра аб Конала і передчасно повідомити відьом про Первісну, то Ейрін вер Ґледіс майже напевно потрапила б до рук Ворога. У такій ситуації надмірна опіка лише б зашкодила їй.
— Ну, гаразд,— не став сперечатися Шимас, який уже чув схожі міркування від Айліш вер Нів. — Не будемо згадувати минуле; що сталося, того не зміниш. Поговорімо краще про майбутнє. З чим ти цього разу прийшов?
— З пропозицією до вас обох. Ви можете прийняти її, можете відмовитись, я не наполягатиму.
— І що ж за пропозиція? — запитала Ріана.
— Вирушити на Ініс на н-Драйґ. Як мені відомо, ти ще змалку мріяла там побувати. Тепер маєш нагоду задовольнити свою допитливість і зробити одну надзвичайно важливу справу.
— Яку?
— Це ви мусите самі з’ясувати. Я й так балансую на межі дозволеного. Більшість моїх братів вважають мій задум грубим втручанням у земні справи, тому в мене зв’язані руки. Я можу лише запропонувати вам подорож на Драконя- чий острів. А там, гарненько пошукавши, ви знайдете підказки, що робити далі.
— Тільки без мене, — твердо мовив Шимас. — Я не збираюся пхатись у таку далечінь з невідомою метою. І взагалі, якби це було так важливо, ти звернувся б до нас раніше, ко- ли ми були в Еврасі, а не тепер, за чотириста миль від наи- ближчого узбережжя.
— Тоді не було сенсу заводити цю розмову. Ще вчора я и гадки не мав звертатися до тебе.
— А сьогодні чому передумав?
— Ти сам напросився. Попри свіи намір спокіино і без пригод дістатися до Кованхара, поліз у кубло чорних чаклунів. Ріані довелося рятувати тебе, і при цьому вона захопила в полон Колвина аб Девлаха. А для успіху маибу- тньої місії потрібні троє — відьма, чаклун або чаклунка, не пов’язані з Ан Нувіном, і впокорении чорнии, якому відкрито шляху Тиндаяр.
— Навіщо?
— Бо без нього вам не варто туди їхати. Відколи помер Останніи Дракон, відьми та чаклуни неодноразово досліджували Ініс на н-Драиґ, проте нічого не знаходили. І ви не знаидете, якщо не візьмете з собою Колвина. Саме тому я и чекав, коли якась відьма схопить чорного, що має доступ до Тиндаяру. Гадав, це трапиться в Кованхарі, аж ні — першою стала Ріана. А ти виявився безпосередньо причетним до цих подіи. У такому збігові я вбачаю знамення долі.
— Йому начхати на долю, — озвалася Ріана, кинувши на Шимаса зневажливии погляд. — Єдине, про що він мріє, це повернутися в Кованхар до своїх студентів. чи то пак, до студенток. А я радо виконаю твоє доручення, світлоносцю. Ти не пошкодуєш, що обрав мене, а не зачекав, поки я передам полоненого досвідченішим сестрам.
— Це ж не вони иого впіимали, а ти, і ця місія по праву твоя. Та якщо Шимас стоятиме на своєму і не захоче вирушити з тобою, ти спершу мусиш знайти іншого супутника- чаклуна.
