— А тобі вистачило розуму дослухатися до иого арґу- ментів, — кивнув Імар. — Ну, гаразд, я згоден, ти не могла в одну мить позбутися забобонів. Та зрештою страх перед Абрадом минув. Що ж далі утримувало тебе на Лахліні?
— Знов-таки, страх, — відповіла Елвен. — Страх назавжди втратити маму, тата, братів, кузин і кузенів, опинитися в чужіи країні, серед чужих людеи, без засобів до існування. Втім, і маистер Шовар, і Ґарван присягалися дбати про мене, запевняли, що на Абраді чаклуни не бідують. Але ж ти и сам розумієш, що їхні уявлення про засоби до існування дуже відрізняються від моїх. — Вона ніяково всміхнулася. — Свого часу мене жахала сама думка про те, що я муситиму жити, як проста городянка. Та згодом і це минулось, я збагнула, що на світі є речі важливіші за багатство та знатність. Я б, мабуть, таки поїхала на Абрад, якби не смерть Ґраине. Вона все змінила, хоч і не відразу. Спершу я просто вирішила зачекати з від’їздом, щоб за слушної нагоди помститися лордові Броґану. А потім побачила, що ти так само ненавидиш поборників, як і я. І тоді.— Елвен завагалася. — Ти просив не говорити про любов до країни. Гаразд, не буду. Може, Лахлін і справді не вартии любові. Але я люблю близьких мені людеи, родичів, друзів, які живуть на ціи землі, і хочу звільнити їх з-під влади Конґреґації. Сама б я нічого не вдіяла, а з тобою. Королям і раніше вдавалось упокорити поборників, проте вони ніколи не ишли до кінця, не знищували їх остаточно. Я певна, ти не припустишся такої помилки.
Імар скрушно зітхнув.
— Елвен, ти не розумієш. Усе це безнадіино. Я не маю жодних шансів перемогти.
— Маєш! Зі мною — маєш. З
їмар приголомшено втупився в неї:
— Ти сериозно?
— Цілком, — з удаваною недбалістю підтвердила Ел- вен. — Ми давно могли знищити всю верхівку поборників. Та від одного цього було б мало користі, бо на місце загиблих ватажків приишли б нові, нічим не кращі за своїх попередників. їнша річ, якщо поєднати такі силові методи з політичними и забезпечити проходження до Поборчої Ради слухняних людеи. Але це може зробити лише король. Тому ми и чекали, коли ти наважишся виступити проти поборників.
— А якби не наважився?
— Це безглузде питання. Сталося те, що сталося, і вже нічого не зміниш. Я знала, що ти недовго терпітимеш. Не було б кузин відьмака, знаишлася б якась інша причина.
— ї все-таки, — наполягав їмар. — Що ти збиралася робити, якби я не став конфліктувати з поборниками? Ти ж, мабуть, визначилаякиись граничнии термін. ї як би ти вчинила тоді — поїхала б на Абрад?
Елвен відповіла иому прямим, упевненим, рішучим поглядом.
— Я б однаково відкрилася. Але тоді б виишло, що я підштовхнула тебе до діи, фактично примусила, а так було б неправильно. Це мав бути твіи особистии вибір. Лише твіи і нічии іншии.
— Міи вибір. — задумливо повторив їмар. Він підвівся, взяв двіико дровин і підкинув їх у вогнище в каміні. Жаркі язики полум’я жадібно накинулися на свіжу деревину, яка затріщала и зашкварчала, бо була трохи волога.— Елвен, скажи: чи є якась надія, що я вмовлю тебе поїхати з Лахлі- ну?
— ї не думаи про це, — похитала вона головою. — Я залишусь тут і боротимусь разом з тобою. Навіть не мріи позбутися мене.
— Я и не хочу позбуватись тебе. — Імар присунув до дівчини свіи стілець і взяв її за руку. — Але зрозуміи, що тепер я не матиму спокою, постшно хвилюватимусь, не знаходитиму собі місця. Щохвилини, щосекунди ти ризикуєш життям, а я. я безсилии допомогти тобі, захистити тебе.
Елвен лагідно всміхнулась иому, а погляд її великих сірих очеи, у яких танцювали відблиски вогню в каміні, зробився ніжним і, водночас, пристрасним.
— Не біися за мене, Імаре. Я могутня чаклунка і сама зможу постояти за себе.
— Не сумніваюсь у твоіи силі, але. Я щодня читаю звіти Конґреґації, Елвен. Переважно там ідеться про надумані справи, поборникам треба тримати народ у постшному страху, тому вони облудно звинувачують людеи у вживанні чарів і спалюють їх на догоду кровожерливому натовпу. Проте час від часу знаходять і справжніх чаклунів. Ті захищаються, вбивають або калічать своїх ворогів, та зрештою поборники беруть над ними гору, перемагають числом. Як ти сама визнала, за всі ці роки маистер Ґарван зустрів у Ха- нґовані лише одну дорослу людину з хистом до чарів. А це свідчить про те, що Конґреґація досягла чималих успіхів у викорінені чаклунства.
