— Так, — здивовано підтвердив Ґарван аб Малах. — А леді Елвен начебто казала, що вашу розмову перервали і вона не встигла розповісти вам про це. Мабуть, я неправильно
її зрозумів.
— Ні, ви правильно зрозуміли. Просто я й сам здогадався, надто вдало все збіглося. А ще, коли я запитав, скільки вас — тобто чаклунів — усього, Елвен відповіла, що лише троє, і зробила уточнення — в Ханґовані. Виходить, ви знайомі з тим юнаком, що називає себе Ейнаром аб Диланом з Таркаррая?
— Так, государю, знайомі. Нещодавно він розшукав нас і запропонував об’єднати наші зусилля.
— А як його звати насправді?
— Він не хоче розкривати своє справжнє ім’я. Просить називати його Ейнаром аб Диланом.
— Але ж так неправильно, — зауважив Імар. — Він знає, хто ви такі, а вам нічого не відомо.
Ґарван аб Малах ніяково відвів очі.
— Ми теж знаємо. Тільки він просив нікому не говорити.
Імар незворушно кивнув:
— Тоді все справедливо. Він нікому не розповідатиме про вас, ви — про нього. Отже, нехай буде Ейнар аб Дилан. Які в нього наміри?
— До весни сидітиме в горах, відбиватиме атаки поборників. Леді Елвен попросить вас відвести урядові війська на тій підставі, що.
— Я вже віддав такий наказ. Боротьбою з чаклунством та єресями має займатися Конґреґація. А що далі?
— Леді Елвен упевнена, що протягом зими до повстання приєднається чимало лахлінських чаклунів. Власне, для цього все й було задумано. Просто ходити містами та селами й вишукувати людей з чаклунським хистом, нереально. А так вони самі прийдуть. Причому прийдуть ті, хто гото- вии боротися.
— Логічно, — погодився Імар. — Ну, гаразд, навесні Ейнар аб Дилан матиме загін чаклунів. І що з ними робитиме? Рушить наХанґован?
— У жодному разі, государю. Повстання не спрямоване проти королівської влади, воно має на меті об’єднати чаклунів для боротьби з Конґреґацією. Та про деталі вам краще поговорити з леді Елвен. Це вона все спланувала, а Ей- нар виконує її накази. Як і ми з майстром Шоваром.
— Навіть так?— здивувався Імар.— А я гадав, що го- ловнии серед вас маистер Шовар.
Ґарван аб Малах похитав головою:
— Ми всі коримося леді Елвен. Ще п’ять років тому я та майстер Шовар склали їй чаклунську присягу. Ейнар ще не присягнув, але беззастережно визнає її зверхність.
— Через її походження?
— Ні, государю, через маґічну силу. Леді Елвен наймо- гутніша з нас. Вона вже давно перевершила і мене, і майстра Шовара. Поки що поступається Ейнарові за вмінням, але він все одно їй кориться. Бо розуміє, що його перевага протримається недовго.
— Зрозуміло, — кивнув король. — І ще одне питання, яке мене дуже хвилює. Леді Елвен запевняла, що не боїться поборників і в разі викриття зможе себе захистити. Ви теж кажете, що вона могутня чаклунка. Але. Що вам відомо про відьмака Бренана аб Ґрифида?
— Те, що й вам, государю. Леді Елвен дуже зацікавилася цією історією, тому я розшукав у архіві Священної Канцелярії всі матеріали справи, включно з листом відьмака до родичів.
