Тір Мінеган
„От і все, Шаина може заспокоїтися," — подумала Еирін, ступивши з нижньої сходинки трапу на берег.— „Тепер я точно на Тір Мінегані. На справдешніи твердіи землі, а не просто на палубі відьомського корабля.."
У чистому ранковому небі сяяло осіннє сонце, пестячи дівчину своїм золотавим промінням, у якому ще залишалося трохи тепла. Еирін здавалося, що сама природа, після цілої низки непогожих днів, вирішила привітати її з прибуттям на Мінеган. Утім, вона знала, що сьогодні мало бути так само похмуро и сльотаво, проте на світанку відьми, об’єднавши свої зусилля, прогнали за обріи хмари, які могли недоречним дощем зіпсувати їм зустріч нової сестри.
Велика портова площа по тои бік головної пристані була вщерть заповнена людьми, що приишли подивитися на Еирін. Хоч на Тір Мінегані кожного року, а то и навіть двічі на рік, з’являлася нова відьма, для тутешніх мешканців це щоразу ставало визначною подією і гарним приводом улаштувати веселу гулянку. А сьогодні взагалі випала виняткова нагода, оскільки нову відьму привезли не крихітним немовлям, а вже дорослою дівчиною. До того ж, подеикува- ли, вона була особлива — мало не матір решти відьом...
На набережніи зібралися всі без винятку сестри, що зараз перебували на Тір Мінегані. Наичисленнішу групу, близько півсотні, складали молоді на вигляд жінки. Нео- бізнании спостерігач дав би їм від двадцяти до тридцяти, хоч насправді більшості з них уже минуло сто років. Трохи окремо стояли дівчата-підлітки та малі дівчатка, а двох відьмочок-немовлят тримали на руках дорослі сестри-ви- ховательки.
Івін вер Шінед, що спустилася по трапу слідом за Еи- рін, підвела її до гурту з дев’яти жінок. На відміну від інших відьом, кожна з яких одяглася на свій розсуд, усі вони були в однакових білих сукнях з ледь помітною золотою облямівкою.
— Найстарші сестри! — промовила Івін. — Я привезла на Тір Мінеган нашу нову сестру, Ейрін вер Ґледіс. Прошу привітати її.
Першою до Ейрін підступила невисока жінка з коротким русявим волоссям. Ії сині очі світилися такою глибокою, такою безмежною мудрістю, що дівчині аж моторошно стало. Ці дивовижні й трохи страшнуваті очі мовби зазирали в самий глиб душі, читали найпотаємніші думки. Досі Ейрін зустрічалася лише з двома старшими сестрами — Айліш вер Нів і Альсою вер Киннейді; однак вони, попри свій нечуваний для звичайних людей вік, не справляли якогось особливого враження. Зате ця сестра, старша з-поміж найстарших, могла приголомшити самим лише поглядом.
Відьма обняла Еирін і сказала:
— Я, Кейліон вер Маллайг, вітаю тебе на нашій землі, сестро.
Так само вчинили й решта найстарших. Тоді Кейліон узяла її за руку, повернулася до всіх інших й оголосила:
— Тепер ми маємо нову сестру, Ейрін вер Ґледіс. Вітайте її, сестри.
До них, одна за одною, підходили відьми й вітали Ейрін. Дивилися на неї по-різному — хто приязно, хто просто допитливо, хто з осторогою, а хто з глибоким занепокоєнням, — але жодна не стала демонструвати свого нес- прийняття Первісної й не намагалася повторити тієї огидної сцени, яку влаштувала їй Альса.
Коли надійшла черга менших сестер, Ейрін мусила докласти чималих зусиль, щоб приховати своє хвилювання. Тут склалася особливо дражлива ситуація, бо вона була новенькою серед них, цілком чужою їм — і водночас, за правилами Сестринства, ставала старшою над ними. Донедавна Еирін і сама про це не підозрювала, оскільки знала, що порядок старшості серед учениць визначається за спеціальною формулою, де враховується не лише рівень сили, а також вік і володіння чарами. Звичаино, вона розуміла, що її сила легко компенсує перевагу в віці, яку мали над нею одинадцятеро з тридцяти двох менших сестер, і була готова до того, що через певнии час, продемонструвавши наставницям своє вміння створювати понад шість десятків базових плетив, таки здобуде звання старшої серед менших. Проте в цих міркуваннях Еирін геть випустила з уваги, що ївін, хоч і провела останні сім років у подорожі по Абраду, залишалася сестрою-наставницею і не просто з цікавістю стежила за її успіхами, а и методично фіксувала їх, щодня надсилаючи детальні звіти на Тір Мінеган. Для Еирін стало величезною несподіванкою, коли на півдорозі з Тахріна до Рондава ївін повідомила, що наистарші офіцшно визнали її володіння всіма базовими плетивами. Певна річ, вони дуже не хотіли цього робити, але просто не мали вибору, бо інакше їм довелося б поставити під сумнів учительську кваліфікацію ївін. Крім того, її висновок цілком підтвердила Етне, яка також була сестрою-наставницею.
Передовсім це означало, що тепер Еирін могла в будь- якии час зажадати проведення іспитів на повноправну сестру, а в разі невдачі повторювати спробу кожні сім місяців. Однак, на додачу до цього безсумнівного позитиву, таке рішення автоматично ставило її на першу сходинку в ієрархії менших сестер, тож вона з деяким острахом чекала на зустріч із ними.
Наидоросліша з них, тридцятишестирічна Бронах вер Дилвен, здається, нітрохи цим не переималася. Вона привітала Еирін із щирою, невдаваною радістю, доброзичливо і трохи пустотливо всміхаючись, чим нагадала їи Мораґ. ї вони таки справді були схожі за вдачею: як розповідала Шаи на, Бронах теж полюбляла баидикувати і через свої лінощі досі не спромоглася скласти іспити. Разом з тим, на відміну від Мораґ, вона була досить сильною відьмою і впродовж останніх восьми років незмінно утримувала за собою звання старшої серед менших, лише зараз поступившись під могутнім натиском Первісної Іскри.
Решта десятеро сестер, яким було більше шістнадцяти років, поводилися стриманіше, хоча також не виказували ні найменших ознак ворожості. Щоправда, в очах чотирьох із них Ейрін помітила неприховану заздрість, проте не квапилася робити будь-які висновки, бо з власного досвіду знала, що це почуття не завжди йде в парі з неприязню.
