— А разом з нею и більшу частину своєї сили, — додала леді Ґвенет. тобто просто Ґвен. Схоже, вона здогадалася, про що подумав Бренан, бо її щоки густо зашарілись. — Для простих людеи це не має великого значення, вони щиро вважають мене справжньою відьмою, хіба що слабшою, ніж інші. Але ти не проста людина і мусиш розуміти різницю.
— Загалом, розумію, — відповів Бренан. — Проте мої знання не можна назвати вичерпними и достовірними, вони походять із ненадіиного джерела.
— А саме?
Бренан зам’явся. Йому стало трохи ніяково.
— Ну, зі звичаиних розмов, а ще — з книжки „Чарівнии острів Тір Мінеган і иого дивовижні мешканки“.
Кілька секунд Ґвен стримувалася, та зрештою не стерпіла і заишлася дзвінким сміхом.
— Справді? Ти не жартуєш? Це ж дитяча книжка. Ну, не зовсім дитяча, але несериозна.
— Я не міг купувати сериозні книжки, — пояснив Бренан. — Чаклунську літературу продають лише в книгарнях, власниками яких є чаклуни. А я не ризикував привертати до себе заиву увагу. Боявся. — Він замовк, збираючись на рішучості. Такого-сякого оптимізму иому додавало те, що Ґвен ставилася до нього доброзичливо, без наименшої остороги. Хоча це могло бути лише хитрістю з її боку. — Та и зараз боюся, що в мені криється Зло.
Сміхотливі іскорки миттю згасли в очах дівчини.
— Зло?— перепитала вона.— Маєш на увазі не людське, а маґічне Зло?
— Так.
— І з чого ти взяв?
— Ну, я ж умію приховувати свою силу. А це — одна з ознак лихого чаклуна. Хіба ні?
Ґвен ствердно кивнула:
— Твоя правда. Чаклуни, що живляться Темною Енерґі- єю, здатні приховувати від інших свою силу. Але ти цього не можеш.
— Як не можу? Жоден чаклун не помічає моєї сили, якщо я не вдаюся до чарів. Вони не помічають її навіть тоді, коли я викликаю чаклунськии зір.
— Цеи зір, як і чуття, належить до пасивних засобів ма- ґічного сприиняття. Він не створює чарів, а лише дозволяє
бачити їх. Що ж до твоєї сили...
Тут вона мусила перерватись, оскільки до кімнати вві- ишли дві служниці и хутенько розставили на столику вази з фруктами, печивом та тістечками, глечик яблучного соку, кришталеві келихи и фарфорові креманки з морозивом. Ґвен запросила Бренана пригощатися, і він, дарма що зараз иого думки були далекі від їжі, охоче взявся до морозива. Це було одне з тих ласощів, які Бренан уперше скуштував уже на Абраді и дуже їх уподобав.
Ґвен також стала їсти морозиво. А коли служниці забралися геть, вона продовжила:
— Вміння приховувати свою силу означає, що за бажання її можна показувати іншим, а можна и не показувати. Проте ти не здатнии так робити. Незалежно від твоєї волі, твоя сила невидима для чаклунів, якщо ти не чаруєш.
— І чому так?
Дівчина похитала головою.
